Методи виявлення девіантної поведінки

Для виявлення девіацій в навчальному закладі повинна вестися грамотна робота фахівця-психолога під керівництвом адміністрації і за допомогою класних керівників, майстрів виробничого навчання (в установах початкової професійної освіти), медичного працівника та педагогів.

Необхідно, щоб даний напрямок роботи відповідало наступним принципам:

• принцип попередження (Виявлення підлітків «групи ризику» та організація профілактичних заходів);
• принцип системності (Передбачає послідовну планомірну роботу по збору інформації, складання індивідуальних і групових програм, корекційні, психотерапевтичні, розвиваючі заходи);
• принцип взаємодії (Робота здійснюється колективно: в ній беруть участь адміністрація, майстри виробничого навчання, педагоги, медичний і соціальний працівники).

Важливе місце в роботі психолога відводиться взаємодії з адміністрацією, яка забезпечує супровід діяльності психолога «зверху», тобто надає допомогу в організації методичних нарад, педагогічних рад, доносить до педагогічного колективу необхідність тієї чи іншої діяльності з метою взаємодії з психологічною службою.

Психолог, в свою чергу, розробляє систему роботи з підлітками «групи ризику». Висвітлює її на колегіальному нараді, пояснює ступінь включеності в неї кожного учасника навчального процесу.

Такого роду заходи доцільно проводити на початку навчального року. Алгоритм роботи тут може бути наступним:

• Медичний працівник першим може почати роботу з оформлення карт медико-психолого-соціального (МПС) супроводу.
• Класні керівники (майстри виробничого навчання, куратори груп) здійснюють спостереження за учнями, проводять аналіз сімейної ситуації (дані особової справи, анкетування, батьківські збори). Вся інформація фіксується і вводиться в карти МПС.
• Психолога відведені просвітницька та діагностична функції (перед діагностуванням проводиться обов`язкове пояснення підліткам цілей і завдань проведеної з ними роботи, особливу увагу варто приділити етичним і моральним принципам роботи психолога).

Для успішності проведених заходів необхідно дотримуватися такі організаційні моменти:

• чітко і конкретно сформулювати цілі і завдання кожного етапу роботи;
• звернути увагу на методичне забезпечення, дати певні рекомендації щодо використання тих чи інших способів отримання інформації;
• позначити основні бібліографічні джерела, які змогли б бути корисні в даному напрямку;
• дозовано розподіляти інформацію: загальні положення профілактичної програми, спрямованої на виявлення учнів «групи ризику», висвітлювати її на педагогічній раді (як уже зазначалося вище), а потім організовувати окремі методичні наради з різними членами педагогічного колективу (майстрами виробничого навчання, педагогами, медпрацівниками, педагогами додаткової освіти), на яких в формі консультації детально обговорити цілі, завдання, методи і форми роботи;
• після кожного етапу роботи необхідний обмін інформацією по типу «знизу - вгору» (починаючи з нарад з майстрами виробничого навчання, педагогами і т. д. і закінчуючи обговоренням виконаної роботи на педагогічній раді). Роль психолога тут повинна бути заголовної: узагальнення даних, підведення підсумків виконаної роботи, складання довідки-доповіді та визначення вектора подальшої роботи.

Основними способами отримання відомостей про благополуччя учнів є: спостереження, опитування, аналіз документів, власне психологічне обстеження.

спостереження займає провідне місце в арсеналі методів, які можуть використовуватися не тільки психологами, але і соціальними педагогами, майстрами виробничого навчання, а також викладачами. У педагогічному процесі найбільш вдалим є стандартизоване спостереження.

Опитування являє собою метод, заснований на отриманні необхідної інформації від самих обстежуваних шляхом запитань і відповідей. Виділяють три основних види опитування: усний, письмовий та вільний. У кожного виду опитування є свої переваги і недоліки.

усний опитування дозволяє бачити реакцію і поведінку випробуваного, дозволяє більш глибоко проникнути в психологію людини. Однак даний варіант опитування вимагає більше часу для проведення і вимагає спеціальної підготовки дослідника, оскільки ступінь об`єктивності відповідей дуже часто залежить від поведінки і особистісних особливостей самого дослідника.

письмовий опитування дозволяє охопити велику кількість людей за порівняно невеликий час, може використовуватися і майстрами виробничого навчання та викладачами в більшій мірі, ніж усний. Але недоліком є неможливість скорегувати питання і поспостерігати реакцію випробуваного.

Вільний опитування - різновид письмового або усного опитування, при якому перелік запитань заздалегідь не визначається. Такий вид опитування дозволяє гнучко змінювати тактику і зміст дослідження, що дозволяє отримати різноманітну інформацію про досліджуваного. У той же час стандартний опитування вимагає менше часу і, що найголовніше, отримана інформація про конкретний учня може бути порівняна з інформацією про інше підлітка, так як в даному випадку перелік питань не змінюється.

бесіда - варіант опитування, від опитування метод бесіди відрізняється більшою свободою проведення процедури. Як правило, бесіда проводиться в невимушеній обстановці, а зміст питань змінюється в залежності від ситуації і особливостей випробуваного.

аналіз документів дозволяє отримати додаткову інформацію. В умовах установ початкової професійної освіти йдеться про медичній карті учня, особовій справі, класному журналі, психологічній карті, яка складається і зберігається протягом усього періоду навчання в училищі.

Власне психологічне обстеження

Методи дослідження сімейної ситуації (Можуть застосовуватися не тільки психологом, а й майстром виробничого навчання, класним керівником, соціальним працівником, виключаючи проектні методики, використовувані тільки спеціально підготовленим психологом):

• Схема аналізу особливостей і недоліків сімейного виховання учнів Р. В. Овчаровой в модифікації автора являє собою структуроване спостереження. Методика відображає основні характеристики сім`ї
• Методика визначення типового стану сім`ї дозволяє оцінити емоційно-психологічну атмосферу в сім`ї. Вона зручна і нетрудомістка у використанні.
• Кінетичний малюнок сім`ї Р. Бернса та С. Кауфмана - проективна методика, що дозволяє отримати велику інформацію про суб`єктивної сімейної ситуації досліджуваного учня.

Методи дослідження міжособистісного спілкування

Значну частину інформації можна отримати від майстрів виробничого навчання, викладачів і класних керівників. Такі відомості можуть бути представлені в письмовій або усній формі. Також матеріали можуть бути отримані в процесі консультативної роботи з батьками учня. Однак необхідно доповнити отримані відомості спеціальними методиками, наприклад можна використовувати социометрию. Соціометрія - методика, спрямована на вивчення соціального статусу підлітка в групі. Методика дозволяє оперативно виявити учнів з порушеннями міжособистісного спілкування і надати їм допомогу в адаптації, що, в свою чергу, дозволить зменшити ризик розвитку різних девіацій.

Методи вивчення особистості

• Опитувальник Р. Кеттелла (юнацький, підлітковий варіант) орієнтований на вивчення різних сторін життя підлітка і його взаємодії з іншими людьми.
• Тест акцентуації характеру «Чортова дюжина» дозволяє визначити ступінь вираженості кожного типу акцентуацій шляхом побудови графіка «Малюнок особистості».
• Методика «Прогноз», що дозволяє визначити рівень нервово-психічної стійкості учня.
• Багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» використовується для визначення адаптаційного потенціалу особистості, а також виявлення схильності до девіантних форм поведінки.
• Тест визначення рівня тривожності Спілберга-Ханіна використовується для визначення рівня особистісної та реактивної тривожності.
• Методика «ДАП-П» використовується для виявлення в учнів різних навчальних закладів схильності до девіантних форм поведінки (адикція, делинквентность і суїцидальний ризик).

Методи вивчення мотиваційної сфери учнів та професійної спрямованості:

• Методика вивчення ставлення до навчальних предметів (по Г. Н. Казанцевой).
• Вивчення мотивів навчальної діяльності (модифікація А. А. Реана, В. А. Якуніна).