Значення рівневого підходу до оцінки знань учнів з обмеженими можливостями

Дослідження оцінки навчальних досягнень учнів названо в числі найважливіших аспектів наукових досліджень в галузі національної системи оцінки якості освіти в Республіці Казахстан. Стосовно до дітей з обмеженими можливостями його актуальність обумовлена впливом наступних факторів: підвищенням ролі освіти в соціальній адаптації та інтеграції в суспільство-необхідністю створення єдиного освітнього простору для реалізації конституційних і громадянських прав на освіта-вдосконаленням державних освітніх стандартів і програм в світі міжнародних вимог-розробкою єдиного концептуально-методологічного розуміння проблем якості освіти та сучасних підходів до вимірювання навчальних досягнень учнів-подоланням причин невідповідності між зростанням освітніх потреб і рівнем навчальної успішності.

В умовах безперервного надходження інформації значно зростає обсяг навчального навантаження учнів. Однак неможливо навчати учнів на високому рівні в традиційних умовах, де відправною точкою відліку є посередність навчальної успішності. Орієнтація учнів на різні вимоги до засвоєння навчального матеріалу визначає необхідність організації рівневого підходу, в основі якого лежить теорія Л.С. Виготського про зону найближчого розвитку. Під рівневим підходом ми розуміємо сукупність методів, форм і засобів навчання, які організовуються з урахуванням індивідуальних особливостей учнів на основі виділення різних рівнів засвоєння знань при оволодінні обов`язковим базовим рівнем підготовки.

Рівневий підхід до засвоєння навчальної програми дозволяє: проводити навчання відповідно до можливостей і здібностей кожного учня- здійснювати роботу з різними групами дітей з обмеженими возможностямі- виділяти 2 рівня навчальних досягнень: мінімальний (базовий) і максимальний (ускладнений).

Так як мінімальний рівень охоплює нижню межу якісної освіти, то досягнення цього рівня дозволяє учневі надалі засвоювати навчальну програму в рамках державних освітніх стандартів. Таке завдання реалізується за умови створення адекватної освітнього середовища за рахунок перерозподілу пізнавальних можливостей і зусиль дитини відповідно до його здібностями.

З огляду на специфічні особливості психічного розвитку, навчальна діяльність учнів з обмеженими можливостями, як правило, знаходиться під постійним і безпосереднім керівництвом учителя. Сучасний учитель виступає не тільки як носій інформації, але і як учасник в реалізації інтересів і потреб учнів, від його оцінки навчальних досягнень залежить ставлення кожного учня до процесу навчання. На думку Б.Г. Ананьєва, оцінка знань, умінь і навичок учнів є показником професійної діяльності вчителя і повинна застосовуватися, в першу чергу, з метою розвитку особистості учня.

Зміст рівневого підходу до оцінки навчальних досягнень учнів з обмеженими можливостями полягає в наступному:

- оцінка повинна відображати педагогічні цілі (тобто очікувані результати відповідно до освітніх компетенціями);

- об`єктивність оцінки залежить від правильного формулювання педагогічних цілей;

- орієнтиром для визначення педагогічних цілей в кожному конкретному випадку є таксономія, яка визначає цілі в пізнавальної та інших сферах розвитку;

- пріоритетним способом проведення оцінки є стандартизоване тестування, яке повинно бути направлено на оцінку того, що необхідно визначити у учня;

- комп`ютерне тестування має стати альтернативою письмових контрольних робіт;

- оцінка навчальних досягнень повинна бути заснована на критеріях досягнень цілей навчання;

- оцінка повинна бути пов`язана з навчальним процесом, оціночні завдання? з реальною життєвою ситуацією;

- проміжне оцінювання здійснюється в ході процесу навчання з метою позитивного впливу на розвиток учнів;

- диференційований підхід до оцінки рівня знань передбачає пристосування оцінки до рівня розвитку кожного учня;

- адекватність оцінки забезпечується за рахунок відповідності індивідуальної освітньої програми рівню розвитку учня;

- в спеціальному навчанні широке застосування повинні отримати портфоліо як ефективний спосіб оцінки навчальних досягнень.

Таким чином, в умовах ступеневої підходу особливість оцінки полягає в яскраво вираженому відповідно рівню засвоєння навчальної програми, що відбиває той чи інший рівень розвитку учня.

Баймуратова А.Т.