Взаємозв`язок діагностичної та корекційної роботи зі слабочуючими школярами

Основоположним принципом для визначення цілей і завдань процесу супроводу, а також способів їх вирішення є принцип єдності діагностики і корекції розвитку дітей, що особливо значимо для дітей з порушеннями в розвитку, зокрема з вадами слуху та глухих учнів. Завдання корекційної роботи можуть бути правильно визначені тільки в тому випадку, якщо на основі комплексної діагностики та оцінки потенційних можливостей дитини - реабілітаційного потенціалу, складена програма комплексного медико-психолого-педагогічного супроводу учня в ході всього освітнього процесу, на всіх щаблях навчання. Системний аналіз даних, отриманих при комплексному обстеженні, дає можливість визначити динаміку індивідуального розвитку, визначити причини, взаємозв`язок і взаємозалежність тих чи інших проявів порушеного розвитку, що дозволяє визначити реабілітаційний прогноз для кожного учня індивідуально.

Однією зі складових комплексного обстеження учнів з порушеннями слуху є обстеження слухового сприйняття і произносительной сторони мови. У процесі аналізу результатів обстеження, а також при плануванні і проведенні корекційно-розвиваючої роботи з розвитку мовного слуху і формування вимови необхідно враховувати дані психофізичного розвитку кожного учня, часу, характер і причини порушення слухової функції, особливості слухопотезірованія і корекційної роботи з моменту виявлення даного порушення , а також рівень загального і мовного розвитку на момент вступу до школи і відповідність сформованих умінь у школярів при переході в каж ий наступний клас вимогам програми.

В процесі обстеження важливе значення має вивчення стану рухової сфери дитини, оскільки сформованість рухових навичок важлива в створенні єдиної мовної функціональної системи. Значущим є визначення стану як загальної і дрібної моторики, так і моторики артикуляційного апарату, оскільки досить часто доводиться стикатися з тією обставиною, що моторні труднощі перешкоджають дитині з порушеним слухом повноцінно оволодіти усній словесної промовою. В ході обстеження необхідно оцінити ступінь розвитку всіх видів діяльності: пізнавальної, навчальної, мовної та ін., Необхідно враховувати імітаційні можливості, використання зразка (вербального і невербального) для виконання дії за аналогією, реакцію на стимули, також звертається увага на неречевое поведінку дитини.

Тільки з огляду на результати комплексного діагностичного обстеження, доцільно переходити до "побудови" комплексної диференційованої програми спеціального реабілітаційного впливу, оскільки виконання єдиних програмних вимог, орієнтованих на певні терміни навчання, недостатньо ефективно, тому що в більшості випадків доводиться стикатися з недостатньою автоматизацією сформованих навичок в учнів, що призводить до розпаду неміцно сформованих стереотипів.

Слід підкреслити, що для ефективного здійснення процесу корекційної роботи важливим є фіксація вихідного (базового) рівня розвитку дитини і контроль за його розвитком, максимальна адаптація навчальних прийомів відповідно до динаміки психічного та мовного розвитку.

Наші дослідження по вивченню стану вимови слабочуючих школярів молодших класів підтверджують дані про неоднорідність порушень звуковимови не тільки за симптоматикою, але і по патогенезу, що свідчить про полиморфном характері порушень вимови у дітей з порушеним слухом. Необхідною, на наш погляд, є облік етіопатогенезу порушення, його структури та механізмів, що і слід реалізовувати в індивідуальному і диференційований підхід при корекції порушень вимови в процесі комплексної корекційної роботи.

Таким чином, необхідно відзначити, що різноманітний характер порушень слухової функції і вимови у слабочуючих школярів, різний рівень сформованості досвіду самоконтролю вимови свідчить про неоднорідний склад слабочуючих школярів.

Полиморфность причинногообумовленості недоліків звукової сторони мови у слабочуючих свідчить про необхідність проведення диференціальної діагностики порушень в процесі психолого-педа-гогіческого обстеження (як первинного, так і проведеного в динаміці).

Система корекційно-педагогічного впливу по формуванню вимови повинна носити диференційований характер і враховувати як загальні, так і специфічні механізми порушення вимови.

Вищевикладене дозволяє визначити, що істотним в процесі корекційно-педагогічної роботи є облік реабілітаційного потенціалу дитини та розробка диференційованих прийомів психолого-педагогічного впливу з максимальним урахуванням всіх виявлених особеноостеій.

Щепілова Е.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!