Психомоторне розвиток молодших школярів з порушеннями слуху

Психомоторики є цілісний механізм розвитку психіки дитини, поєднує емоції, мислення і руху в єдине ціле, які мають свідомий і цілеспрямований характер, здійснює психічну регуляцію навчально-пізнавальної діяльності. У моторному організації дитини, в його поведінці, діяльності й мови відбивається вся цілісна характеристика його, і як індивіда, особистості, і як суб`єкта при всій неповторної індивідуальності (Розе Н.А., 1970). Розвиток психомоторики дитини являє собою складний процес, при якому інтенсивне дозрівання моторних зон кори визначає розвиток психіки дитини в цілому.

В даний час вікова фізіологія в своєму розпорядженні достатні об`єктивними даними про закономірності розвитку психомоторики дітей і підлітків (М .Про. Гуревич, 1930 Н. Н. Озерецкий, 1930;

Н.А. Бернштейн, 1966- В.К. Бальсевіч, 1970), які свідчать про те, що в молодшому шкільному віці відбувається найбільш інтенсивний розвиток рухової функції і є найбільш сприятливим періодом для вдосконалення рухових можливостей.

Саме в початковій школі, коли у дітей проявляються досить великі резервні можливості вдосконалення рухових функцій, доцільно шукати найбільш ефективні засоби і методи психолого-педагогічного впливу з метою навчання учнів управляти власними руховими діями.

Тим часом, роль психомоторики недостатньо оцінюється як фахівцями дошкільних і шкільних установ, так і практичними психологами, що веде до пізньої діагностики психомоторних порушень, недооцінки їх ролі в загальній структурі нервово-психічних порушень у дітей в період навчання в школі. Це визначає необхідність більш ретельного вивчення проблеми розвитку психомоторики у дітей молодшого шкільного віку, як найважливішого чинника нейропсихологической готовності дитини до школи та успішного його подальшого навчання.

Поразка функції слухового аналізатора призводить до цілого ряду вторинних відхилень і, перш за все, до затримки в розвитку. Недостатність в мовної діяльності, зменшення обсягу інформації, що отримується дитиною внаслідок ураження слуху, позначається на розвитку всіх пізнавальних процесів (Р.М. Боскис, Т. А. Власова,

Л.С. Виготський, І.М. Соловйов, А.П. Гозова, А.І. Дьячкова, Т.В. Розанова, Т.І. Шиф, Н.Г. Морозова, В. Трофимов і ін.). Особливості пізнавальної та мовленнєвої діяльності накладають відбиток на психомоторне розвиток дитини в цілому.

Зміна з боку психомоторики молодшого школяра з порушеннями слуху проявляється, перш за все, в недостатній координації і невпевненості в рухах, що особливо помітно при оволодінні навичкою ходьби (В.І. Флері, 1935- З.П. Пунінс, І.М. Мусатов, 1941- Н.А. Рау, 1947), і проявляється в старшому віці у вигляді порушень походкі- відносної сповільненості оволодіння руховими навичками (В.А. Лонг, 1932- Б.Ф. Холланд, 1936- Р. Пілтер, 1941 в .З. Фарфель, 1958) - проблеми збереження статистичного і динамічної рівноваги (Ф.Ф. засідателів, 1904- В.С. Фарфель, 1958- Е.В. Хохрякова, 1959- Р.Д. Бабенкова, 1965- В.А. Рябичев, 1966- А.О. Костанян- Е.А. Овакимян, 1967- В.А. Какузін, 1973 і ін. ) - відносно низькому рівні розвитку орієнтування в просторі (І.С. Беріташвілі, С.Н. Хчінашвілі, 1952- І.С. Беритов, 1956- Б.С. Волков, 1965) - сповільненій швидкості виконання окремих рухів, всього темпу діяльності в цілому в порівнянні з чують (Б. Зайцев, 1974- Б.І. Орлов, 1975 і ін.).

Цілком очевидно, що недостатність рухових засобів, несформованість психомоторики в цілому, так само як і порушення слуху та мовлення, будуть негативно позначатися на активності і характер спілкування і рухового поведінки дитини, на можливості здійснення багатьох видів діяльності, що вимагають певного рівня психомоторного розвитку. Психомоторна недостатність, будуть визначати спотворення процесу становлення особистості, з зазначеними недоліками, що вимагає своєчасної їх корекції.

Виявлення і знання закономірностей психомоторного розвитку дітей з порушеннями слуху сприятиме дотриманню одного з головних теоретичних положень, висунутих Л.С. Виготським (1935), про двох рівнях розвитку - про зв`язок навчання і розвитку і про те, що правильно побудоване навчання повинне йти попереду розвитку і спиратися не тільки на завершення його етапи, а й на що формуються функції. Тому знання особливостей психомоторного розвитку молодшого школяра з порушеннями слуху зможуть розширити уявлення про взаємини слуховий і рухової функціональних системах у випадках слуховий патології.

Горожанкина О.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!