Співвідношення вербальних і невербальних компонентів інтелекту у дітей з порушеннями слуху. Висновок

В інтелектуальному розвитку ДНС спостерігається ряд специфічних особливостей, пов`язаних з труднощами формування міжфункціональних взаємодій мислення і словесної мови. Результати нашого дослідження показали, що найважливіша з цих особливостей - відставання в становленні регулюючої функції мови. Це несприятливо позначається на плануванні стратегії вирішення завдань, орієнтуванні в її умовах, постановці і досягненні конкретних цілей, призводить до диспропорцій у розвитку вербальних і невербальних компонентів інтелекту.

Реалізація смисловий теорії мислення О.К. Тихомирова в сурдопсихологии дозволяє виявити характер залежності мислення ДНС від рівня розвитку певних функцій мови, зокрема тих, які відповідають за целеобразованіе в процесі виконання завдання, регуляцію розумової діяльності (Богданова, 2002 2007). Продуктивність мислення людини, на думку О.К. Тихомирова, багато в чому визначається характером обраних 178 їм цілей як можливих або неможливих, реальних або нереальних в сенсі їх досягнення.

В онтогенезі мети формуються в ході засвоєння соціального досвіду і під впливом поступово розширюється особистого досвіду. Дитина поступово опановує умінням досягати своєї мети, ставити цілі перед іншими людьми і, нарешті, перед самим собою, спочатку спираючись на зовнішні мовні засоби, а потім використовуючи внутрішню мова. Спільна практична діяльність, спілкування, оволодіння мовою є умовами становлення целеобразования (Психологічні механізми., 1977). Вивчення механізмів постановки цілей ДНС, специфічних особливостей переходу в розвитку їх інтелекту від «зовнішнього» до «внутрішнього» целеобразованию дозволить створити адекватні умови для корекції їх розумового розвитку.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!