Інтеграційна характеристика критичності мислення розумово відсталих школярів

Дослідницький інтерес до проблеми критичності мислення школярів, в тому числі учнів з недорозвиненням інтелекту, пояснюється значною роллю критичності не тільки в розвитку їх розумової діяльності, але і в процесі їх соціально-психологічної адаптації.

Під критичністю мислення слід розуміти індивідуально-психологічне утворення особистості, що забезпечує не тільки контроль окремих дій в процесі розумової діяльності, але і підконтрольність поведінки в цілому (С.Л. Рубінштейн, Б.В. Зейгарник, Б.С. Братусь, І.І . Кожуховська та ін.).

В ході теоретичного аналізу літературних джерел ми прийшли до висновку про те, що проблема критичності мислення розумово відсталих школярів вимагає більш глибокого її вивчення в плані структуірованія, індивідуалізації та подальшої диференціації особливостей критичності у даної групи дітей.

Порівняльний аналіз і узагальнення експериментальних даних дозволили скласти якісну і кількісну характеристику контрольної функції і підконтрольності поведінки випробовуваних з недорозвиненням інтелекту. Було встановлено, що результативність діяльності розумово відсталих підлітків більшою мірою залежить від рівня підконтрольності їх поведінки.

Підконтрольність поведінки знаходиться в тісному взаємозв`язку з іншими індивідуально-психологічними характеристиками особистості: самостійність, адекватністю самооцінки, вольовими проявами і т.д. Підконтрольність поведінки, реалізуючись як вищий рівень контрольної функції, забезпечує людину здатністю регулювати власні дії та вчинки і прогнозувати міжособистісні ситуації. Таким чином, підконтрольність поведінки доцільно розглядати в якості інтеграційного показника критичності мислення підлітків, в тому числі підлітків з недорозвиненням інтелекту.

Важливим результатом експериментального дослідження було встановлення тенденції до домінування констатуючого рівня інтеграційного показника критичності мислення піддослідних з недорозвиненням інтелекту, що відображає вміння усвідомлювати проблемну ситуацію і здійснювати частковий контроль діяльності. До числа важливих показників констатуючого рівня критичності мислення піддослідних з недорозвиненням інтелекту можуть бути віднесені наступні: зростаюча самостійність і цілеспрямованість розумової діяльності розумово відсталих підлітків, вміння приймати проблемну ситуацію і аналізувати її зміст, можливість використовувати практичні дії для вирішення поставлених завдань, вміння докладати вольові зусилля, відносна адекватність їх самооцінки, вміння приймати і використовувати допомогу з боку дорослого т.д.

Порівняльний аналіз особливостей критичності мислення розумово відсталих піддослідних різного віку дає можливість співвіднести якісний перехід розумово відсталих підлітків від рівня зароджується критичності до констатує рівнем з віковими змінами даної групи дітей. Отримані в ході експерименту дані дозволяють припустити, що середній і старший підлітковий вік випробовуваних з недорозвиненням інтелекту можна розглядати як сенситивний період для розвитку і формування критичності мислення цих дітей.

За результатами експериментального вивчення були сформульовані методичні рекомендації щодо формування критичності мислення дітей, в тому числі підлітків з недорозвиненням інтелекту. Організація роботи по формуванню критичності мислення розумово відсталих школярів повинна носити системний, комплексний характер, спрямований на розвиток цілого ряду індивідуально-психологічних характеристик особистості і охоплює не тільки навчальний процес, а й інші види діяльності: гру, спілкування, позакласну роботу та інше.

Таким чином, вивчення особливостей критичності мислення розумово відсталих школярів дозволяє вирішувати цілий ряд практичних завдань по диференціальної діагностики критичності мислення цих дітей, дослідження механізмів, що детермінують особливості її прояву, і розробці методичних рекомендацій щодо формування даної якості у підлітків з недорозвиненням інтелекту.

Гультяева О.А.