Комунікативні особливості особистості підлітків з легким ступенем розумової відсталості

Головним завданням, що стоїть перед спеціальними (корекційним) загальноосвітніми установами на сучасному етапі, є підвищення ефективності навчання і виховання учнів для їх адекватної соціально-психологічної адаптації в суспільстві. Важлива роль в цьому процесі, безсумнівно, належить розвитку комунікативної сфери. Недосконалість комунікативних умінь учнів з порушенням інтелекту, їх мовна инактивность, ускладнюють процес вільного спілкування, ускладнюють розвиток речемислітельной та пізнавальної діяльності підлітків, перешкоджають створенню умов для успішної соціальної адаптації випускників.

Дослідженнями в цій галузі займалися Л. С. Виготський, Б. Ф. Ломов, В. М. Мясищев, Б. Г Ананьєв, А. А. Бодальов, Г. М Дульнев, О. К. Агавелян, Д. І. Бойків , В. А. Вярянен, Е. І. роззуватися, І. І. Мамайчук, Л. М. Шіпіцин і ін. Але в сучасній науці відзначається недостатність подібних досліджень особливо в області спеціальної психології. Більшість авторів розглядають окремі сторони процесу спілкування розумово відсталих школярів, однак специфіка корекційно-розвивального впливу на комунікативні здібності даної категорії учнів в процесі їх навчання розкрита недостатньо. Підліткам з порушенням інтелекту, які виросли в дисгармонійних контактах c суспільством також важливо навчитися комунікації. Здібності висловити свої бажання, потреби, попросити про допомогу і прореагувати на слова говорять з ним людей допоможе йому увійти в великий світ. Ця здатність буде тим засобом, за допомогою якого він зможе адаптуватися в навколишньому світі, навчиться жити в ньому.

За результатами теоретичного вивчення проблеми було проведено діагностичне обстеження з метою вивчити комунікативні особливості особистості у підлітків з легким ступенем розумової відсталості. Гіпотезою в роботі було припущення про те, що у підлітків з розумовою відсталістю буде недостатньо виражена потреба в спілкуванні, і вона буде залежати від деяких особистісних особливостей. Об`єктом дослідження були: експериментальна група в кількості 20 чоловік 14-16 років (учні 8 класів спеціальних (корекційних) шкіл VIII виду (№ 18 Центрального району і № 565 Кіровського району). Контрольна група в кількості 20 випробовуваних є учнями 8 класу загальноосвітньої школи № 183 Центрально району. Вік учнів коливається від 13-14 років. у дослідженні були використані методики: "Потреба в спілкуванні", "Діагностика соціальної емпатії", автори А. Мехрабіан і Н. Епштейна- "Діагностика комунікативного контролю", автор М. Шнайдер- "Експрес-діагностика рівня самооцінки" - "Експрес-діагностика рівня самотності", автори Д. Рассел і М. Фергюссон- "Експрес-діагностика довіри", автор Розенберг- "Соціометрія" - "Експертна оцінка рівня комунікації".

За результатами дослідження висунута гіпотеза підтвердилася повністю, у підлітків з розумовою відсталістю дійсно недостатньо виражена потреба в спілкуванні, рівень якої залежить від деяких особистісних особливостей, таких як недостатній рівень емпатії, низький самоконтроль і самокритичність, прагнення до незалежності, недовіра до людей. Достовірно значущих відмінностей в рівні емпатії і комунікативного контролю у досліджуваних підлітків не виявлено, встановлено знижена емоційна чуйність на переживання інших людей і прояв безпосереднього поведінки в міжособистісних відносинах. Самооцінка у підлітків адекватна, хоча в учнів з розумовою відсталістю вона має тенденцію до завищеної. Встановлено, що почуття самотності знайоме багатьом підліткам з інтелектуальним недорозвиненням, також це показав низький соціометричний статус учня в класі, в той же час підлітки не прагнуть довіряти людям. І в учнів з нормальним психічним розвитком теж виявлено низький рівень довіри, але при цьому вони не відчувають себе самотніми і соціометричний статус учня вище.

Єгорова І. Н.