Психологічні особливості спілкування з учителем у старших підлітків з зпр

Б.Г. Ананьєв, А.А. Бодалев, С.Л. Рубінштейн, Л.І. Уманський та ін. Пізнання інших людей пов`язували із завданням формування комунікативних властивостей суб`єкта, що пізнає. Згідно А.А. Бодалева, В. Н. Мясищева, С.В. Кондратьєвої і ін. Образи і поняття суб`єкта про особу інших людей переробляються в командну інформацію, яка регулює вироблення у нього певних форм поведінки по відношенню до людей, впливає на формування його характеру.

Зі зміною змісту знань про іншу людину як про особистість у суб`єкта пізнання змінюється поведінка по відношенню до цієї людини, що може проявлятися у виборі більш адекватних способів і мотивів поведінки і спілкування з пізнаваною особою.

Таким чином, взаємозв`язок компонентів спілкування, що складають його внутрішню сторону: відображення ^ відношення ^ звернення (Б. Г. Ананьєв, В. Н. Мясищев) виявляє регулюючу функцію міжособистісного пізнання в організації суб`єктом своєї поведінки і взаємин з оточуючими.

Вищевказані положення лягли в основу нашого дослідження. Ми провели порівняльне вивчення особливостей сприйняття вчителя різними категоріями старших підлітків (з нормальним психічним розвитком, затримкою психічного розвитку та розумовою відсталістю). У даній частині роботи представлено аналіз емпіричних даних про характерні для підлітків з ЗПР особливості поведінки і ставлення до вчителя в процесі спілкування з ним.

Так, порівняльний аналіз особливостей спілкування з учителем у старших підлітків з ЗПР, які навчаються в класах КРО і учнів спеціальної (корекційної) школи VII виду виявив такі його особливості:

- загальним для цих груп випробовуваних є більш пізній прояв прагнення до нерегламентованого, довірчого спілкування з педагогом в порівнянні з однолітками, що мають НПР, що обумовлено, в тому числі, наявністю у підлітків з ЗПР специфічних труднощів у побудові комунікації: в організації та підтримці контакту, недостатньому умінні чітко визначати свої позиції в якості партнера по спілкуванню;

в учнів класів КРО констатується нижчий рівень емпатії по відношенню до вчителя, відсутність бажання помічати його почуття і переживання. У той же час саме емпатія, співпереживання допомагають пізнати сприймається об`єкт глибше;

менша активність, ініціативність у спілкуванні з учителем, схильність до заперечення труднощів, що виникають в ході спілкування і, як наслідок, недостатньо адекватна оцінка його ефективності в учнів класів КРО;

відсутність в учнів класів КРО зростаючого прагнення до рівноправного спілкування з педагогом і, навпаки, посилення підрядної позиції в спілкуванні виявляє наявність своєрідного "комплексу неповноцінності", обумовленого низьким прийняттям, а часто і негативним ставленням вчителя. Підтвердженням цьому служить виявлена в учнів цих класів невпевненість у своїй значимості і компетентності як партнерів по спілкуванню, а також наявність негативних очікувань від спілкування.

У учнів спеціальної (корекційної) школи прагнення до спілкування з педагогом на рівних залишається досить високим протягом всього вікового періоду, а частка підлітків, які займають підрядну позицію, як і у їхніх ровесників з НПР, з віком знижується. У той же час, негативних очікувань від спілкування з учителем у цій категорії випробовуваних нами не виявлено;

високий рівень конфліктності відносин з педагогом, що збільшується з віком в учнів класів КРО, домінування установок на використання неадекватних способів вирішення конфліктів.

Рівень конфліктності у відносинах з педагогом учнів спеціальної (корекційної) школи набагато нижче, і протягом всього вікового періоду домінують установки на застосування конструктивних способів вирішення конфліктних ситуацій.

Таким чином, виявлені нами особливості поведінки і ставлення до вчителя в процесі спілкування з ним у підлітків з ЗПР, що навчаються в різних педагогічних умовах виявляють необхідність розробки спеціальної програми з психолого-педагогічного супроводу процесу розвитку комунікативної сфери в учнів класів КРО.

Карпушкін Наталія Вікторівна