Особливості спілкування педагогів з учнями з різним успішністю навчання

В останні роки в гуманітарних науках розвивається новий методологічний принцип - принцип діалогічного методології, який полягає в розгляді і розумінні людини в контексті його взаємодії з іншими людьми. Основи діалогічного методології закладені видатними представниками гуманітарного знання М. М. Бахтіним, В. С. Біблер, представником природних наук, фізіологом А. А. Ухтомским. Діалогічне педагогічне спілкування, на думку Г. А. Ковальова, характеризується когнітивної складністю в розумінні дитини, адекватним емоційним відгуком педагога на поведінкові реакції учня і його актуальні психічні стани, вибором по відношенню до кожної дитини такого способу поводження з ним, який би найкращим чином відповідав його індивідуальних особливостей [2]. Завданням нашого дослідження було визначення особливостей соціально-перцептивних, афективних і поведінкових сторін спілкування вчителів з учнями різної успішності в навчанні. Як відомо, вперше у вітчизняній психології проблема особистості учнів різного рівня успішності в навчанні та спілкування з ними вчителів розглядається в роботах

Б. Г. Ананьєва [1]. В якості методів дослідження когнітивно-афективних аспектів педагогічного спілкування ми використовували складені вчителями вільні характеристики учнів, метод особистісних конструктів (Келлі), методику по оцінці станів психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруги і комфортності, колірної тест відносин Л. М. Еткинда ( ЦТО).

Дослідження поведінкових аспектів педагогічного спілкування з учнями різної успішності в навчанні проводилося за допомогою спостереження за спеціально розробленою програмою, що представляє собою модифікацію програми спостереження педагогічних впливів С. В. Кондратьєвої і "Фландерсовской системи аналізу спілкування".

Нами отримані наступні висновки.

1. Диференціація педагогічного спілкування з учнями різної успішності в навчанні обумовлює своєрідність їх особистості.

2. Розуміння сильних і слабких учнів характеризується стереотипністю, когнітивної простотою, слабо вираженою рефлексією. Розуміння середніх учнів характеризується низькою стереотипністю, вищою когнітивної складністю, поєднанням в образі учня суб`єктних і особистісних якостей.

3. Ступінь стану психічної активації, інтересу вчителя, виразності емоційного тонусу, комфортності у взаєминах знижується зі зниженням успішності учнів. Учитель найбільш адекватно усвідомлює своє ставлення до сильних, потім до середніх учням, найменш адекватно - до слабких учням.

4. По відношенню до учнів будь-якого типу успішності в навчанні головне місце належить дисциплінуючим впливів, які переважають над організують. Зі зниженням успішності частота позитивних і організують впливів, постановки питань учителем учнів, кількість випадків звернень до учнів по імені, проявів якісного аналізу відповідей - зменшується. Найбільш активні на уроці сильні по успішності учні, найменш активні - слабкі по успішності. Своєрідна активність середніх: вона проявляється рідше, але носить творчий характер.

5. За даними досліджень, оптимальним з точки зору завдань виховання особистості є соціально-перцептивний і поведінковий компоненти спілкування по відношенню до середніх по успішності учнів. Прямий вплив рівня успішності в навчанні на тип спілкування (діалог-монолог) не виявлено, хоча риси діалогічного спілкування більш виражені в спілкуванні з сильними і середніми учнями, а риси монологу, імперативної стратегії спілкування - зі слабкими.

Дослідження педагогічного спілкування вчителя з учнями різної успішності в навчанні в рамках діалогічного методології сприяє розробці методів і прийомів організації діалогічного спілкування між вчителями та учнями, яке найбільш органічно початкової "межсуб`ектной" природу людської психіки, а тому найбільш оптимально для особистісного розвитку як вчителя, так і учнів.

Даукша Л. М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!