Актуальність дослідження цілеспрямованості може складатися в новому підході до психологічної детермінованості успішності соціалізації.

Теоретичний огляд проблеми показує наявність припущень щодо взаємозв`язку успішності соціалізації і вольових якостей, а також наявності соціальної мотивованості прояву вольових якостей. У дослідженні були використані традиційні психологічні тести та методи математико-статистичної обробки. В результаті проведеного експерименту ми зробили наступні висновки.

Успішність соціалізації визначена виразністю соціального і психофізіологічного компонентів цілеспрямованості. Кожен з варіантів вираженості компонентів цілеспрямованості пов`язаний з певним специфічним набором соціально-психологічних характеристик. Присутність в структурі цілеспрямованості соціального компонента привносить чуйність до соціального оточення, що сприяє кращій адаптації до соціальних вимогам. Виразність тільки одного компонента при відсутності виразності іншого (соціальний або психофізіологічний) пов`язане зі зниженням цілеспрямованості і, як наслідок, зниженням успішності соціалізації.

Успішність соціалізації вище при вираженості або відсутності виразності обох компонентів цілеспрямованості, тобто при відсутності дроблення цілісної соціально-психологічної системи людини. Оптимальним з точки зору успішності соціалізації є варіант вираженості психофізіологічного і соціального компонента, тобто до успішності призводить наявність одночасно і мотивів, пов`язаних з самим фактом досягнення мети, безвідносно її змісту.