Педагогічна підтримка соціалізації особистості

У контексті гуманістичної парадигми особистісно орієнтованої педагогіки соціалізація розглядається як суб`єкт-суб`єктний процес формування особистості дитини в певних соціальних умовах [Г.М.Андреева, Л. І. Божович, І. С. Кон та ін.]. Зміст процесу соціалізації визначається зацікавленістю суспільства в тому, щоб його члени успішно оволоділи ролями чоловіка і жінки (поло-рольова соціалізація), могли і хотіли компетентно брати участь в економічному житті (професійна соціалізація), створили міцну сім`ю (родинна соціалізація), були законослухняними громадянами ( політична соціалізація) і т. д.

Дослідження Е.В.Бондаревской, Л. С. Виготського, О.С.Газмана, А. В. Мудрик та інших вчених показують, що соціалізація включає як соціально-контрольовані процеси цілеспрямованого впливу на особистість, так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її перебіг. В даний час у зв`язку зі зниженням затребуваності освіти, відчуженням батьків від дітей, наростанням процесів деформації сім`ї, загостренням криміногенної ситуації діти стають схильні до стихійним впливам асоціальної характеру. У наявності величезна затребуваність зусиль соціальних педагогів та психологів, пошук і створення нових педагогічних технологій, що сприяють цілеспрямованому процесу соціалізації.

Поняття педагогічна підтримка зустрічається в теорії і практиці соціальної роботи набагато рідше, ніж такі поняття як допомога, корекція, реабілітація. Але воно найточніше відображає суб`єктний підхід до особистості дитини. Підтримується то, що вже сформовано. Кінцевою метою педагогічної підтримки залишається особистість дитини, її вміння самостійно вирішувати проблеми і протистояти негараздам. Для досягнення мети педагог не робить прямого впливу на особистість дитини, а сприяє йому у вирішенні актуальних проблем. Активізація внутрішнього потенціалу і особистісний ріст дитини відбуваються в процесі вирішення проблем. Цьому сприяють застосовувані педагогом прийоми і способи роботи, які носять характер розвиваючої взаємодії. Особистість ставати внутрішнім ресурсом, що допомагає дитині у вирішенні власних труднощів.

Для виявлення сутності педагогічної підтримки і її обгрунтування як нової педагогічної технології розглядається генезис даного поняття [Н.Ф.Бунаков, Дж.Дьюи, М.Квінтіліан, Я.А.Коменский, І. Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, Л. М. Толстой, В. О. Сухомлинський та ін.], аналізуються сучасні вітчизняні та зарубіжні дослідження [Т.В.Анохіна, П.Зваал, К.Мак-Лафін, С.Юсфін и др.].

На підставі цього під педагогічною підтримкою розуміється особлива сфера діяльності педагога, орієнтована на залучення дитини до соціокультурних і моральних цінностей, на створення предметного простору, необхідного для його самореалізації та саморозвитку, рішенням його актуальних проблем [Г.І.Железовская, О.М.Кодатенко, Е.Г.Луніна и др.].

Постановка зазначеної проблеми визначила завдання проведеного нами дослідження: підібрати діагностичний інструментарій для визначення рівня соціалізованості школяра з виведенням кордонів норми, виділити типи педагогічної підтримки і визначити механізм даної технології, розглянути соціалізацію з позицій системного підходу як має Мультівекторная спрямованість. Передбачається, що для визначення рівня соціалізації будуть інформативні показники вольової регуляції, самооцінки, локус-контролю, ступеня сформованості комунікативних здібностей, а також ступеня готовності дитини до школи.

Подібний підхід дозволить по новому підійти до аналізу проблеми соціалізації та соціальної дезадаптації і розробити рекомендації з педагогічної підтримки дитини в процесі соціалізації.

Гурнова Е.Е.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!