Адаптація звільняються з армії офіцерів до умов цивільного життя

Нами досліджується проблема адаптації офіцерів, які виходять у відставку, до умов цивільного життя. Актуальність цієї проблеми пояснюється тим, що відбувається сьогодні скороченням армії, що тягне масові звільнення офіцерів. Ситуація відставки пов`язана з відривом від референтної групи, від справи, якій були присвячені роки, від звичного фізичного і соціального оточення. Ситуація відставки має досить сильним впливом на особистість і, не дивлячись на свої негативні аспекти, може сприяти особистісному зростанню.

Проблемам, пов`язаним з ситуаціями життєвих змін присвячено чимало робіт вітчизняних і зарубіжних дослідників. Однак специфіка досліджуваної нами проблеми полягає в наступному: армійський колектив є замкнутої цільовою групою з жорсткою ієрархічною структурою, яка породжує тісні і багатосторонні зв`язки між представниками одного і того ж рівня ієрархії. Все це накладає помітний відбиток на звички, установки і цінності військовослужбовців і робить їх вельми стійкими. Зміна життєвих умов офіцерів, що йдуть у відставку, відбувається в переломний період життя суспільства, що супроводжується кризовими явищами, безробіттям. Все це говорить про багатоаспектність проблеми, що розглядається і необхідності її міждисциплінарних досліджень.

Включення звільняються з армії в нове соціальне оточення, прийняття ними цього оточення призводить до зміни способу життя, світосприймання, а іноді і світогляду. Це не просто процес адаптації, це - соціалізація особистості, тобто включення в нову реальність не тільки на рівні звичок, але і установок, цінностей. Соціалізація відбувається під впливом як малого, так і великого соціуму, з урахуванням найближчих і далеких перспектив. Виконані нами дослідження призводить до наступного висновку: при вивченні даної проблеми, навіть якщо обмежитися розглядом психологічних регуляторів поведінки звільняються офіцерів, в якості центральної концепції природно розглядати концепцію соціалізації.

Особистість може, зовні дотримуючись норм і вимог середовища, внутрішньо не приймати їх. Необхідною компонентом повнокровним соціалізації є її внутрішнє перетворення, тобто перегляд і зміна не тільки норм поведінки, звичок, але і установок, системи цінностей. Якими засобами здійснюється таке перетворення? Міроустановка особистості, її цінності це провідні, що визначають регулятори її життєдіяльності. Вони істотно впливають на "нижчі" рівні мотиваційної структури. Однак вірно і те, що нижчі рівні можуть сприяти перетворенню вищих, шляхом створення відповідного емоційного настрою на зміни. Соціально-психологічний тренінг може служити засобом управління мотивацією, а значить, засобом, що сприяє адаптації, більш того соціалізації і розвитку особистості в нових умовах.

Соціалізація звільняються офіцерів у відриві від колишніх значущих контактів, як правило, більш ускладнена, ніж у представників інших соціальних груп, тому що в умовах жорсткої корпоративності індивідуальна соціальна адаптивність знижується. Створення груп підтримки дозволить зробити цей процес більш успішним.

Когаловскій А.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!