Адаптація військовослужбовців строкової служби до умов армії

Основними цілями дослідження були визначення динаміки процесу адаптації до умов армії, виділення критичних етапів при адаптаціі- виявлення залежності адаптації від особистісних особливостей військовослужбовців та особливостей їх когнітивної сфери. У дослідженні брало участь 100 військовослужбовців строкової служби, які були розділені на чотири групи по 25 чоловік: відслужили 3-4 місяці, 9-10 місяців, півтора і два роки відповідно.
Адаптованість солдат оцінювалася по зовнішньому і внутрішньому критеріям. Випробовувані оцінювали своїм емоційним станом за допомогою тесту Спілбергера (тривожність в умовах армії), семантичного диференціала (стан в армії, взаємини з товаришами по службі, доброзичливість оточуючих, загальна оцінка армії), тесту Люшера, методики оцінки ступеня прийнятності умов армії-за зовнішнім критерієм випробовуваних оцінювали зовнішні експерти.

Загальна оцінка стану в армії першою групою (3-4 місяці) виявилася найвищою. Найнижча оцінка - в другій групі (9-10 місяців). У третій (1,5 року) оцінка дещо підвищується, а потім в четвертій, перед завершенням терміну служби, - знову знижується. Така зміна оцінки на останньому етапі адаптації можна пояснити як напружену діяльність, при очікуванні завершення якої, ще більш зростає. Цей ефект посилюється тим, що умови армії в середньому не приймаються навіть до закінчення служби.

Узагальнюючи отримані дані, можна зробити висновок, що процес адаптації до умов армії має чотири етапи. Початок служби характеризується піднесеним настроєм і ентузіазмом. Другий етап (9-10 місяців), коли службовці дають найбільш негативну оцінку армії, є критичним і характеризується депресією і фрустрацією. Третій етап (1,5 року) - етап хорошою пристосованості, характеризується почуттям впевненості. Етап перед демобілізацією супроводжується підвищенням напруженості і зниженням рівня комфортності.

Для того щоб виявити залежність рівня адаптованості від індивідуальних особливостей був проведений кореляційний аналіз результатів по всій вибірці військовослужбовців. Для уточнення отриманих зв`язків, в кожній з чотирьох груп були виділені адаптовані і дезадаптовані військовослужбовці, після чого проводився аналіз статистично значущих відмінностей між групами.

Аналіз результатів показав, що дезадаптовані солдати дуже тривожні в умовах армії, у них набагато вище нейротизм і поведінкова ригідність, ніж у адаптованих. У групі дезадаптованих знаходяться військовослужбовці з інтелектом, які мають значення вище середнього, але з низькою гнучкістю, побіжністю і оригінальністю мислення. Показники інтелекту адаптованих солдат в цілому трохи нижче (середній IQ), при цьому інтелект підтримується високими показниками швидкості, гнучкості та оригінальності мислення.

У дезадаптованих військовослужбовців висока агресивність. Такі солдати в цілому оцінюють себе низько, але завищують самооцінку своїх максимальних можливостей. У цю групу потрапили, переважно, інтроверти-екстернали. Адаптовані - екстраверти-інтернали. Для дезадаптованих солдатів, які відслужили 3-4 місяці, властива гностична емоційна спрямованість, вони особливо гостро сприймають відсутність можливості повністю реалізувати потребу в навчанні. Для адаптованих характерні альтруїстична і практична емоційні спрямованості.

З метою більш глибокого розуміння причин дезадаптації військовослужбовців в умовах армії, слід детально вивчити критичні етапи процесу адаптації та розширити область дослідження індивідуальних адаптивних ресурсів особистості, що дозволить оцінити можливості з надання психологічної та психотерапевтичної допомоги.

Москаленко М.Л.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!