Психологічні особливості неповнолітніх на етапах перебування у виправних установах

Проблема злочинності неповнолітніх в даний час придбала значний розвиток через свою актуальність в сучасному російському суспільстві. В останні роки в Росії спостерігається стабільне зростання кількості злочинів, скоєних неповнолітніми. У зв`язку з цим збільшується і кількість осіб, засуджених за вчинення злочинних діянь в неповнолітньому віці. З метою вивчення особливостей особистості неповнолітніх в місцях з обмеженою ротацією контингенту з урахуванням етапу перебування, було проведено суцільне обстеження 45 хлопчиків-підлітків у віці 11-15 років, які за рішенням суду в спецшколі закритого типу з максимальним терміном перебування до трьох років, від щойно надійшли з центру тимчасової ізоляції, до тих, хто очікував відправлення додому.

Неповнолітні більше, ніж інші вікові категорії в місцях тимчасової ізоляції, потребують психологічної допомоги. Для ефективності роботи з даним контингентом необхідний облік особливостей особистості неповнолітнього в залежності від періоду відбування покарання. В.Ф. Пирожков визначив три основні періоди відбування покарання у неповнолітніх: етап адаптації до позбавлення волі (перші півроку) - основний етап (6-7-й місяць) - етап, що передує звільненню від покарання (2-3 місяці до закінчення терміну відбування покарання).

Кластерний аналіз дозволив диференціювати контингент на дві групи на підставі декількох показників, провідним з яких виявилося час перебування підлітків в умовах тимчасової ізоляції: I група - в процесі адаптації (0-6 місяців) - 28%, II група - адаптовані (7-36 місяців ) - 72%. Були виявлені достовірні відмінності між цими групами як за показниками, які характеризують соціогенез, так і за особистісними характеристиками. Так, неповнолітні, які перебувають в процесі адаптації до нових для себе умов тривалого обмеження свободи, дотримання чітких правил, постійного контакту з одними і тими ж особами протягом тривалого часу, тривожні і нестабільні в поведінці, намагаються виробити найбільш підходящі і універсальні моделі поведінки, замкнуті і занурені у власні переживання. У цій групі відзначені численні кореляційні зв`язки часу перебування в закритому закладі з іншими показниками: прямі - з мотивацією, щирістю, товариськістю, лабільністю, чувствітельностью- негативні - з агресивністю, стресостійкість та інертністю установок. У II групі відзначені позитивні зв`язку з показниками відхиляються форм поведінки і агресивності, негативні - з мотивацією і спрямованістю на спілкування.

За допомогою порівняльного аналізу були встановлені достовірні відмінності між групами неадаптованих і адаптованих підлітків: неповнолітні I групи в період пристосування до нових умов життєдіяльності проявляли вищу тривожність, ускладненість діяльності, нетовариськість, соціальну пасивність, схильність до самоаналізу, складності в соціальній адаптації, орієнтацію на соціально бажане поведінку, тоді як в II групі була вище активність, працездатність і спонтанність поведінки.

вивчення шкільної мотивації показало однакове розподіл підлітків обох груп по мотиваційним полюсів: одна третина групи спрямована на досягнення успіху і дві третини - на уникнення невдач. Разом з тим в II групі відзначені слабо сформовані пізнавальні мотиви при високій потребі в спілкуванні.
Виділені симптомокомплекси неповнолітніх в процесі адаптації у виправній установі і вже адаптованих дозволяють встановити більшу кількість ознак відхиляється в першій групі. Проте необхідно враховувати, що на що формується особистість, крім соціальних і біологічних факторів, що визначають відхиляється і / або кримінальна поведінка підлітків, в умовах тимчасової ізоляції часто незворотньо впливають психогенно-травматичні фактори (судово слідча ситуація, відбування покарання). Ряд норм і правил, побутової уклад кримінального співтовариства стають невід`ємною частиною життя неповнолітнього, що перешкоджає його соціалізації, дезадаптірующімі і тягне за собою повторне вчинення правопорушень.

Леус Е.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!