Етапи психологічної адаптації неповнолітніх правопорушників

Покарання у вигляді обмеження волі певною мірою визначає долю вихованця після виходу із спецшколи. Вплив даного покарання на постпенітенціарной процес соціальної реабілітації неоднозначно. Покликане в ідеалі виправляти неповнолітнього правопорушника, покарання нерідко призводить до протилежного результату. Замість того щоб привчити підлітка жити в суспільстві людей, воно створює нові, часто непереборні перешкоди цьому.

Вивчення проблем соціально-психологічної адаптації неповнолітніх правопорушників в умовах спецустанови, зокрема проблеми поетапного розвитку даного феномена, дозволить не тільки пояснювати і прогнозувати поведінку підлітків під час перебування в спецшколі, але також виробити ефективні стратегії перевиховання і підготовки вихованців до життя в умовах свободи.

Для виділення етапів соціально-психологічної адаптації вихованців спецшколи нами були взяті такі критерії: поведінковий (зміна середньої кількості пагонів на місяць), емоційний (зміна емоційного стану в залежності від терміну перебування в установі), емоційно-поведінковий (зміна середньої кількості агресивних реакцій при переході від одного етапу до іншого) для характеристики виділених етапів адаптаційного процесу.

Результати нашого дослідження показали, що перший етап триває початкові 4-8 місяців перебування в спецшколі. Підліток, потрапляючи в нові соціальні умови, веде себе невпевнено і обережно, не бажає адаптуватися до нового середовища, прагне повернутися додому. Цим обумовлена велика кількість пагонів в цей період. Вихованець намагається бути більш закритим для оточуючих, відкидає прийняті в новому середовищі норми і правила, підкоряючись все ще під сильний вплив минулого. Небажання перебувати в спецшколі виливається в небажання пристосовуватися до її умов, пасивність у виробленні адаптаційних механізмів. Цілком логічно на цьому тлі виглядає стабільно негативний емоційний стан і підвищена агресивність, зумовлені протестом на дії з боку зовнішнього середовища.

Другий етап можна умовно назвати "етапом ломки". Він триває від 8-го до 16-го місяців перебування в спецшколі. Підліток, пробувши в установі певний час, усвідомлює неминучість свого становища і починає шукати шляхи пристосування до даних соціальних умов. У зв`язку з цим відбувається зниження кількості пагонів на місяць. У вихованця починають вироблятися різні стратегії адаптації, серед яких виділяється найбільш ефективна, відповідна психологічним можливостям суб`єкта. Агресивність знижується, так як перед підлітком стоїть завдання конструктивного вирішення конфліктів і пошуку шляхів взаємодії з оточуючими.

Третій етап (від 16-го до 24-го місяців), подібно до першого, характеризується емоційної і поведінкової стабільністю. Настрій набуває більш позитивне забарвлення, спроби втеч різко знижуються. Це пояснюється тим, що механізми адаптації, вироблені до кінця другого етапу, забезпечують відносно безконфліктне спілкування з оточуючими. З`являється надія на сприятливий майбутнє, обумовлена закінченням терміну перебування в спецшколі. Підліток починає відчувати себе більш-менш "затишно".

Таким чином, виділені три етапи соціально-психологічної адаптації неповнолітніх правопорушників в умовах спецшколи. Ці етапи відрізняються інтенсивністю пошуку адаптаційних можливостей. Перший і третій етапи відносно стабільні: на першому етапі підліток тяжіє до минулого і пасивний у виробленні механізмів адаптації, а на третьому - механізм уже вироблений. Другий етап відрізняється нестабільністю, будучи перехідним.

Федорова А.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!