Закономірні етапи адаптації людини в екстремальних умовах

Проводилися медико-психологічні та психофізіологічні дослідження динаміки психологічних реакцій і функціонального стану добровольців в стендових випробуваннях, що моделюють різні чинники екстремальних ситуацій. Випробування розрізнялися за термінами, за чисельністю учасників, за характером модельованих факторів (ізоляція, обмеження рухової активності, вплив несприятливих факторів середовища і т.п.). Використовувалися традиційні психологічні та медичні діагностичні методики. Аналіз отриманих даних проводився за допомогою спеціального алгоритму, заснованого на обліку відхилень фіксуються показників за кордону їх індивідуальної варіативності для кожного випробувача (А.Н. Альохін, 2006).

Розроблений алгоритм дозволив описати динаміку оцінюваних показників незалежно від їх якісного змісту (рівні групової згуртованості, психічний стан, працездатність, емоційну напругу) і в єдиній шкалі оцінок. Це дозволило математично моделювати інтегративну динаміку психофізіологічного стану людини в процесі випробувань. В результаті досліджень встановлено основні закономірності цієї динаміки. У всіх випробуваннях чітко виділяються чотири етапи адаптаційного процесу. Етапи розрізняються за якістю психічного стану, змісту психологічних переживань, рівню емоційного напруження і функціонального стану, працездатності випробувачів. У загальному вигляді зміст етапів представляється в такий спосіб.

1. Перехід в незвичайні умови діяльності супроводжується системної переорієнтацією психологічних відносин особистості, що відбивається на протіканні практично всіх психічних і фізіологічних процесів і стимулює неспецифічну психоемоційне напруження. Моделюються нові стратегії поведінки і спілкування. До безперечних особливостей цього періоду психічної адаптації можна віднести виражену інформаційно-пошукову активність. Причому така динаміка інформаційно-пошукової активності повністю відповідає показникам продуктивності діяльності. Цей етап можна умовно визначити, як етап відносної нестійкості.

2. Основною характеристикою наступного етапу стає протистояння "зовнішньої" і "внутрішньої" діяльності. В умовах обмеженого соціального спілкування і напруженої діяльності психоемоційне напруження веде до загострення існуючих, або виникнення нових міжособистісних конфліктів. При цьому відбувається саме виражене за весь час експерименту зниження показників адаптованості і продуктивності діяльності.

3. Третій період психічної адаптації до незвичних умов діяльності характеризується актуалізацією відносин з предметної і конкретно-подієвої дійсністю, що забезпечує можливість безконфліктної розрядки психоемоційного напруження, захопленістю власне діяльністю, що супроводжується підвищенням працездатності і зростанням інформаційно-пошукової активності.

4. Заключний, четвертий період психічної адаптації до незвичних умов діяльності характеризується новим переміщенням активності в сферу внутрішньоособистісних відносин. Стан втоми переживається на цьому етапі як дефіцит відносин, тому, як і в перших періодах, діяльність перемикається на внутрішній світ і пов`язана з психологічним конструюванням майбутнього, що веде до нового зниження інтегративного показника адаптованості.

У дослідженнях встановлено також: незалежно від тривалості випробувань і умов діяльності виявлена періодизація адаптаційного процесу виявляється "покладеної" в терміни випробування, якщо вони заздалегідь відомі випробуваним. При зміні термінів в ході самого випробування відтворюється аналогічна періодичність. Таким чином, час майбутніх випробувань увійшло в якості основного показника в математичну модель динаміки інтеграційного показника адаптованості.

Альохін А.Н.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!