Дослідження психічних станів в діяльності авіадиспетчера

XXI століття без перебільшення можна назвати століттям інформації та високих технологій. За останнє десятиліття досягнення людства в області технічного прогресу досягли небувалих висот. Одночасно з технічним розвитком в ряді професій зростає роль людського фактора. Однією з подібних професій є діяльність авіадиспетчера як людини-оператора. Тому актуальність досліджуваної нами проблеми професійної діяльності авіадиспетчера є очевидною. Об`єктом дослідження стали психічні стани, що виникають в процесі професійної діяльності авіадиспетчера. Мета нашого дослідження - вивчення факторів екстремальності в професійній діяльності авіадиспетчера.

В якості гіпотези було висунуто припущення про наявність загальних закономірностей в зміні самооцінки умов праці та психічного стану в професійній діяльності авіадиспетчера.

Для оцінки психічних станів у професійній діяльності авіадиспетчера нами була використана спеціальна методика, складена нами на підставі аналізу змісту бесід з професійними авіадиспетчерами, а також на основі теоретичного аналізу структури діяльності авіадиспетчерів.

Розроблена нами методика включила в себе 33 полярних шкали самооцінки психічних станів за двома основними параметрами: умови трудової діяльності та психічні стани, пов`язані з трудовою діяльністю авіадиспетчера. Кожен з основних параметрів включав в себе кілька факторів.

У складі основного параметра "Умови праці" були виділені наступні приватні чинники: 1) задоволеність умовами праці (шість шкал) - 2) задоволеність режимом організації трудового процесу (шість шкал) - 3) задоволеність проведеної на підприємстві реабілітаційної зусиль для корекції негативних психічних станів (шість шкал).

У складі основного параметра "Психічні стани, пов`язані з трудовою діяльністю авіадиспетчера" нами були виділені наступні приватні чинники: 1) нервово-психічне напруження (п`ять шкал) - 2) монотония (п`ять шкал) - 3) стомлення (п`ять шкал).

Дослідження проводилося на персоналі "Татаеронавігаціі". У дослідженні взяли участь 20 авіадиспетчерів. Оскільки трудова діяльність авіадиспетчерів проходить в нічну і денну зміну, то наше дослідження проводилося на початку і в кінці денний (з 8.00 по 20.00) і нічний змін (з 20.00 по 8.00), так як умови праці в них відрізняються. Результати проведеного дослідження дозволили нам зробити наступні висновки:

Динаміка самооцінки в денну і нічну зміни якісно відрізняються, тому доцільно їх розглядати окремо.

До кінця денної зміни збільшується задоволеність режимом діяльності (по Т-критерієм Стьюдента: Т = - 3.99, Ткр = 3.88, при? = 0.001), що, швидше за все, пов`язано з тим, що навантаження в денну зміну не буває високою (мало польотів ) і авіадиспетчери в основному відпочивають. Вранці ж незадоволеність може бути викликана необхідністю дуже раннього підйому, для того щоб дістатися до аеропорту.

При виході в нічну зміну нервово-психічне напруження і втому вище (Т = -2.58, Ткр = 2.09, при r = 0.05 і Т = -3.39, Ткр = 2.86, при r = 0.01). Вранці випробовувані приходять відпочили після сну, а нічна зміна є додаванням до денних клопотів.

До кінця денної зміни задоволеність умовами праці вище, ніж до кінця нічний (Т = 6.10, Ткр = 3.88, при r = 0.001). Це пов`язано з порушенням добових ритмів при виході в нічну зміну, які могли привести до збільшення значущості деяких факторів.

На підставі проведеного дослідження можна зробити загальний висновок про те, що висунута нами гіпотеза про наявність загальних закономірностей в зміні самооцінки умов праці і власного психічного стану в професійній діяльності авіадиспетчера не підтвердилася. Подібні ж результати свідчать про те, що при аналізі негативних факторів у трудовій діяльності авіадиспетчера необхідний диференційований підхід до кожної фази даної діяльності з урахуванням внутрішньої динаміки психічних станів.

Верина Ю.Н.