Емоційна стійкість старшокласників в напруженій ситуації

Вивченню проблеми емоційної стійкості присвячені роботи Л.М.Аболіна, В.М.Пісаренко, Я.Рейковского, О.А.Черніковой, В.Л.Маріщука, Е.А.Мілеряна та інших дослідників. При опорі на визначення емоційної стійкості цих авторів, як робочий нами було сформульовано наступне визначення: емоційна стійкість розуміється нами як властивість особистості, що виявляється в здатності людини зберігати певний рівень емоційного стану і забезпечує адекватне і успішне виконання діяльності в напруженій ситуації. У роботі ми вивчаємо емоційну стійкість в контексті навчальної діяльності.

Проблема психічних станів у вітчизняній психології представлена в роботах Н.Д.Левітова, Т.А.Немчин, А.О.Прохорова, Ю.Е.Сосновіковой та інших. Більшість авторів розглядають психічні стани як цілісну характеристику психічної діяльності за певний період часу.

Метою нашого дослідження є вивчення властивостей особистості, а також психічних станів емоційно стійких і емоційно нестійких старшокласників в напруженій ситуації.

Для реалізації мети необхідно вирішити такі завдання: по-перше, виділити групи емоційно стійких і емоційно нестійких старшокласників і розглянути особливості особистісних властивостей в цих группах- по-друге, вивчити особливості прояву тривожності, емоційної збудливості і нервово-психічної напруги в групах емоційно стійких і емоційно нестійких старшокласників в напруженій ситуації.

Предмет дослідження - властивості особистості і психічні стани старшокласників. Дослідження проводилося в грудні - березні 2002 - 2003 роки в середній школі №10 м Пермі. Вибірку склали учні 10-11-х класів в кількості 80 чоловік. Вік випробуваних 15-17 років. Дослідження проходило в умовах напруженої ситуації, пов`язаної з навчальною діяльністю (безпосередньо перед заліком, контрольною роботою). У дослідженні були використані наступні методики: Фрайбургський особистісний опитувальник (FPI), "Опитувальник особистісної та ситуативної тривожності" Спилбергера, методика "Емоційна збудливість - врівноваженість" Б.Н.Смірнова, "Методика нервово-психічної напруги" Т.А.Немчин. Отримані емпіричні дані оброблялися за допомогою методів математичної статистики: t-критерію Стьюдента та лінійної кореляції Спірмена.

В ході емпіричного дослідження ми прийшли до наступних висновків. У старших класах кількість емоційно нестійких осіб перевищує кількість емоційно стійких (відповідно 26% і 21% в загальній вибірці випробовуваних).

Ми з`ясували, що між емоційно стійкими і нестійкими старшокласниками існують відмінності в ступені вираженості ряду особистісних властивостей. Так, емоційно стійкі старшокласники в більшій мірі відрізняються орієнтацією на зовнішній світ, на контакти з людьми. Вони також більш реалістичні, активні і рішучі. Їх емоційно нестійкі однокласники більшою мірою схильні до занепокоєння, більш дратівливі, замкнуті, орієнтовані частіше на свій внутрішній світ, схильні до сумнівів, пасивні, збудливі, неврівноважені.

Спостерігаються відмінності в ступені вираженості психічних станів в групах емоційно стійких і емоційно нестійких старшокласників. У напруженій ситуації емоційно нестійкі старшокласники виявляють дуже високу емоційну збудливість, в той час як емоційно стійкі характеризуються більшою врівноваженістю. На підставі отриманих даних можна припустити, що якість і інтенсивність переживання негативних психічних станів в напружених ситуаціях пов`язано з емоційною стійкістю особистості.

Практична значимість вивчення проблеми емоційної стійкості полягає в тому, що результати і висновки нашого дослідження можуть бути застосовані в роботі шкільних психологів з метою корекції емоційного напруження і тривожності учнів, а також запобігання і профілактики стресів.

Звєрєва О.А., Фірулева Є.В.