Стресостійкість співробітників мнс

Актуальність дослідження стресостійкості співробітників МНС обумовлена, перш за все, тим, що їх професійна діяльність є одним з психологічно напружених видів діяльності і ризику для життя. Професійна діяльність співробітників МНС характеризується впливом великої кількості стресогенних чинників.

У зв`язку з цим діяльність, спрямована на дозвіл надзвичайних ситуацій, висуває підвищені вимоги до професіоналізму і психологічних якостей особистості, що забезпечує її ефективність в екстремальних умовах. Зокрема, як зазначають дослідники, в подібних умовах у якості найважливіших факторів професійної придатності до даного виду діяльності виступають: готовність до ризику, інтернальність локус контролю, стресостійкість (В. Глєбов, Л. Корнійчук, Ю. Корнійчук, І. Мухін, Ю. Соловов). Виходячи з вищесказаного, стресостійкість можна розглядати як професійно важлива якість співробітника МНС.

Метою нашого дослідження було вивчення компонентів стресо-стійкості співробітників МНС курсантів Уральського інституту державної протипожежної служби і співробітників Пожежної частини.

В даний час стрес вивчається з позицій фізіологічного, психологічного і поведінкового рівнів. Психологи (Л.Г. Дика, О.А. Конопкін, В.І. Моросанова, Р.Р. Сагіев) основою стресостійкості вважають саморегуляцію людини, яка складається з певних ланок і стилістично різноманітна. Стресостійкість розглядається в основному з функціональних позицій як характеристика, що впливає на продуктивність (успішність) діяльності. Стрес не погіршує професійні дії осіб з сильною нервовою системою, що мають високий ступінь готовності до ризику. Пристосування пожежних до ефективних дій в екстремальних умовах залежить: від сили нервової системи, яка характеризується ступенем витривалості її до раздражітелям- від відсутності або слабкої вираженості тривожності, яка проявляється у пожежних як реакція на небезпека- від готовності до ризику. На підставі аналізу даних теоретичних і емпіричних досліджень, присвячених проблемі стійкості до стресу, в рамках нашого дослідження в якості компонентів даного феномена ми розглядали: саморегуляцію і емоційно-вольову стійкість, а в якості особистісних факторів - рівень суб`єктивного контролю і ступінь готовності до ризику. Ми припускали, що існують відмінності між групами курсантів різних курсів і співробітників пожежної частини за рівнем сформованості саморегуляції, емоційно-вольових особливостей, суб`єктивного контролю та готовності до ризику. Результати проведеного дослідження дозволили нам зробити наступні висновки. Виявлено достовірні відмінності за рівнем сформірован- ності саморегуляції поведінки між групами студентів 2 = го курсу і інженерів пожежної безпеки. За рівнем емоційної стійкості виявлені значущі відмінності між студентами 2-го курсу і інженерами пожежної безпеки. Значні відмінності виявлені між студентами 2-го і 4-го курсів, а також між студентами 4-го курсу і інженерами пожежної безпеки за рівнем чутливості. Студенти 4-го курсу перевершують студентів 2-го курсу і інженерів пожежної безпеки за рівнем чутливості. Виявлено достовірні відмінності за рівнем тривожності між групами студентів 2-го і 4-го курсів, а також між групами студентів 4-го курсу і інженерів пожежної безпеки. Студенти 4-го курсу перевершують студентів 2-го курсу і інженерів пожежної безпеки за рівнем тривожності. Виявлено достовірні відмінності за ступенем готовності до ризику між групами студентів 2-го курсу і інженерів пожежної безпеки. Результати дослідження взаємозв`язку рівня суб`єктивного контролю і компонентів стресостійкості показали, що немає значимої кореляційної зв`язку між даними показниками. Результати дослідження взаємозв`язку рівня емоційної стійкості і ступеня готовності до ризику показали, що існує значна позитивна кореляційний зв`язок між даними ознаками.

Таким чином, респонденти з високим рівнем емоційної стійкості мають високий ступінь готовності до ризику, а респонденти з низьким рівнем - низьким ступенем готовності до ризику. Результати дозволяють удосконалювати систему професійного відбору в даній професії, а також організацію навчально-професійного процесу.

Лопес Є.Г.