Формування стилю саморегуляції навчальної діяльності у студентів

Однією з важливих завдань вузу на сучасному етапі є підвищення ефективності навчальної діяльності студентів, формування їх активності і самостійності. Психологічну основу самостійності становить сформована система саморегуляції навчальної діяльності. Тільки в тому випадку, якщо студент сам усвідомлює значимість одержуваної їм професії, він може свідомо ставити перед собою навчальні цілі, досягати їх виконання і оцінювати отримані результати. З переходом вузів на нові моделі навчання, в зв`язку зі змінами навчальних планів і введенням нових курсів підвищується роль самостійної роботи студентів і, отже, виникає необхідність у формуванні у них оптимального стилю саморегуляції навчальної діяльності. Оволодіння студентами оптимальним стилем саморегуляції може визначити подальші перспективи їх професійного зростання і особистісного розвитку.

На жаль, формування стилю саморегуляції навчальної діяльності в довузівський період нерідко зводиться до того, що вчителі в школі самі задають для учнів мети навчальної діяльності, визначають засоби їх досягнення, контролюють і оцінюють отримані результати. Навчання будується на вимогах учителя і майже не дає розвернутися самостійності і ініціативи учнів. Подібний стиль призводить до виникнення у відносинах педагогів і учнів нездоланного муру з смислових і емоційних бар`єрів.

Вступаючи до ВНЗ, майбутні студенти не вміють регулювати власну навчальну діяльність. "Залежність" від викладачів призводить до виникнення труднощів у процесі навчання. Формування оптимального стилю саморегуляції навчальної діяльності дозволить студентам не тільки усвідомлювати свою поведінку і виконувані навчальні дії, але і управляти ними з метою підвищення ефективності навчальної, а в подальшому і професійної діяльності.

На основі аналізу сучасних психологічних уявлень з проблеми саморегуляції навчальної діяльності і власного дослідження ми виявили три стилю саморегуляції: "автономний", "проміжний" і "залежний". "Автономний" стиль характеризується високим рівнем сформованості ланок саморегуляції (цілепокладання, моделювання умов, програмування дій, оцінки результатів, корекції результатів і способів дій). Студенти з "автономним" стилем відрізняються високим рівнем сформованості факторів вольової організації особистості, високим рівнем інтернальності і низькою частотою прояви таких психічних станів, як агресивність, тривожність, фрустрація і ригідність. Студенти з даним стилем саморегуляції входять в групу "успішних".

Студенти з "проміжним" стилем характеризуються середнім рівнем сформованості ланок саморегуляції і факторів вольової організації особистості, середнім рівнем інтернальності. Частота прояву вищевказаних психічних станів у них середня. Вони входять як до групи "успішних", так і в групу "слабо успішних" студентів. Студенти з "залежним" стилем саморегуляції характеризуються низьким рівнем сформованості ланок саморегуляції, факторів вольової організації особистості і інтернальності. Частота прояву вищевказаних психічних станів у них висока. Вони складають більшість в групі "слабо успішних" студентів.

До оптимального стилю саморегуляції ми віднесли "автономний" стиль і розробили програму для його формування. Дана програма включає в себе: 1) навчання студентів навичкам самостійної роботи з метою підвищення рівня сформованості ланок саморегуляції навчальної діяльності та факторів вольової організації особистості-2) навчання студентів навичкам саморегуляції психічних станів з використанням імажетівних, раціональних, поведінкових, вербальних і психофізіологічних методів, а також методів аутогенного тренування, релаксації, музичної терапії і цветотерапіі- 3) розвиток рефлексії з використанням групової рефлексії, аналізом ідеозапісі поведінки в навчальних ситуаціях, аутопсихоанализа в формі роботи з щоденником.

Практична реалізація програми показала, що з її допомогою вдається змінити стиль саморегуляції навчальної діяльності студентів на оптимальний і підвищити їх академічну успішність.

Кисілевська Н.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!