Вивчення динаміки розвитку саморегуляції діяльності молодших школярів

Проблема саморегуляції діяльності є однією з важливих в сучасній школі, тому що здатність дітей будувати, підтримувати свою діяльність і керувати нею є умовою побудови навчальної діяльності, успішності дитини в навчанні. Молодший шкільний вік в даний час психологами розглядається як сензитивного періоду для розвитку саморегуляції діяльності. Однак незважаючи на значущість даного віку, існує недостатньо досліджень, присвячених саморегуляції діяльності молодших школярів. Тому метою нашого дослідження і було вивчення вікових особливостей саморегуляції діяльності молодших школярів, динаміки її розвитку. Дослідження проходило в 2000-2002 рр. на базі шкіл № 41, 83, 98 м Красноярська. У ньому взяло участь 110 дітей 6-10 років. Вивчалися такі ланки саморегуляції, як здатність виконати задану програму (6-8 років), самоконтроль, планування. В результаті можна констатувати наступне:

1. У віковій групі 6-7 років (1 клас) тільки у 44% осіб саморегуляція діяльності сформована в належній мірі, інші діти показали рівень її розвитку низький або нижче середнього. Аналізуючи розвиток окремих регуляторних компонентів, можна відзначити, що переважний рівень розвитку планування і здатності підпорядкування діяльності правилам - середній. Однак у великого числа дітей ці компоненти недостатньо сформовані. Так, 25% дітей зазнають труднощів в підпорядкуванні діяльності правилам, а 37% - з плануванням дій. Практично у половини дітей відзначається рівень розвитку результуючого самоконтролю низький і нижче середнього.

2. У віковій групі 7-8 років (2 клас) - 49,5% учнів показали рівень розвитку саморегуляції діяльності низький і нижче середнього, відсоток дітей з високим рівнем розвитку саморегуляції діяльності, також як і у віковій групі 6-7 річних дітей, незначний (7%). Таким чином, необхідно відзначити той факт, що майже половина дітей не здатна ефективно управляти своєю діяльністю і в цілому поліпшення розвитку саморегуляції в порівнянні з першим класом не спостерігається. Однак важливо відзначити динаміку розвитку окремих параметрів. Так, в даній віковій групі вже втрачає свою актуальність такий показник, як здатність підпорядкувати свою діяльність правилом. Аналізуючи отримані дані по параметру планування, можна відзначити хороший рівень його розвитку, тому що більше 70% дітей успішно впоралися із завданнями. На 10%. скоротилося число дітей з недостатнім рівнем розвитку планування. Також для 56% дітей виявляється доступним цілісне планування рішення, а для багатьох характерно використання різних типів планування при вирішенні завдань одного рівня складності. У другокласників в порівнянні з першокласниками добре розвинений результуючий самоконтроль. Більше 63% дітей успішно впоралися із завданнями, з них 30% перевершили вікову норму. Однак процесуальний самоконтроль, новий складаний у дітей даного віку вид самоконтролю, розвинений недостатньо, тому що тільки 25-35% дітей показали рівень розвитку процесуального самоконтролю вище середнього і середній. Багато особливості самоконтролю у дітей цієї групи залишаються схожими з дітьми 6-7 років. Так, у більшості дітей відсутня потреба і звичка перевіряти себе, і при перевірці вони або не бачать помилок, або орієнтуються лише на несуттєві, поверхневі ознаки. Також як і у віковій групі 6-7 років, результати розвитку окремих компонентів саморегуляції в різних других класах сильно відрізняються, що пов`язано з особливостями роботи конкретного вчителя з класом і використовуваних форм організації діяльності.

3. У віковій групі дітей 10 років саморегуляція діяльності недостатньо сформована. У половини третьокласників процесуальний самоконтроль, як і у віковій групі дітей 7-8 років, не сформований в належній мірі, хоча в порівнянні з дітьми 8 років число дітей з рівнями нижче середнього і низький скоротилося в середньому на 10-15%. У дітей виробляється звичка перевіряти свою роботу, проте якість перевірки невисоко. Обробка даних показала, що рівень розвитку планування учнів 3 класу недостатній, тому що він відповідає рівню розвитку планування учнів 7-8 років. Таким чином, до кінця початкової школи саморегуляція діяльності як одне з основних новоутворень віку не формується в належній мірі.

Роблячи загальний висновок по роботі, можна відзначити, що можливості сензитивного періоду використовуються не в повному обсязі, тому що саме регуляція в учнів початкових класів недостатньо сформована, що говорить про необхідність цілеспрямованого її розвитку.

Болсуновських Н.А.