Подальша розробка типології психічного розвитку дітей 6-7 років

Педагоги і психологи відзначають, що у дітей 6 років, що приходять в 1 клас, одна і та ж ситуація уроку може виступати або як навчальна, або як ситуація гри, спілкування і т.д. Вчителю необхідно знати типологію психічного розвитку дітей 6-7 років, щоб правильно збудувати спілкування з класом. Однак досліджень з даної теми недостатньо. Можна відзначити тільки роботи Е.А.Бугріменко, К.Н.Полівановой, А.Л.Венгера, якими вперше була поставлена дана проблема. Ними ж були розроблені типи ситуацій психічного розвитку шестирічних дітей і визначені відповідні їм характеристики учнів, виходячи з таких критеріїв:

Ставлення дитини до вчителя;

Ставлення дитини до завдань, пропонованих учителем.

Самі автори, представляючи таку типологію, не претендують на повноту викладу типів, і залишають це питання відкритим для дослідників. Її застосування на практиці показує, що вона не є розробленою в повній мірі, тому що при діагностиці виявляються не описати авторами випадки. Тому метою нашої роботи і був аналіз і узагальнення складних випадків діагностики типів ситуації психічного розвитку у дітей 6-7 років. Дослідження проводилося в 2002 році на базі школи № 41, 98 з учнями 1 класу. У дітей діагностували здатність підпорядкувати свої дії правилам, самоконтроль, внутрішня позиція школяра, а також визначалася приналежність дитини до певного типу.

В результаті проведеної роботи можна констатувати наступне. Тільки 40% дітей повністю готові до навчання - діти навчального (30%) і предучебного (10%) типів. 10% дітей належать до дошкільного типу і абсолютно не готові до шкільного навчання. Також в 10% випадках зустрічаються комунікативний і псевдоучебний типи. Аналіз проведеної діагностики показав, що 40% дітей неможливо віднести до жодного з названих вище типів, тому що сума ознак, які вони демонструють, не зустрічається ні в одному з варіантів. Так, можна відзначити наступні характеристики:

1. Учитель сприймається як носій суспільно вироблених способів дій, соціальних зразків, діти адекватно сприймають його і розуміють умовність навчального спілкування

2. Вони приймають завдання, поставлене вчителем, і прагнуть її виконати, однак до кінця правильно завдання зробити не можуть, тому що вони багато в чому діють імпульсивно і не перевіряють те, що роблять (у них відзначається недостатній розвиток самоконтролю).

3. Завдання, спрямовані на виконання певних правил і не потребують від дитини самоконтролю за зразком, вони роблять безпомилково.

4. Дані діти мають або внутрішню позицію, засновану на поєднанні змістовних і формальних ознак, або внутрішня позиція школяра носить змістовний характер.

Неточне виконання завдання не дозволяє віднести дитину до навчального і предучебному типам, тому що в цих випадках передбачається безпомилкове виконання завдань. Виявлена категорія дітей не проявляє інтелектуальної пасивності і не прагне заволодіти увагою вчителя - рис, властивих псевдоучебному і комунікативному типам. Ці діти не можуть бути віднесені і до дошкільного типу, тому що діти дошкільного типу не беруть поставлених завдань, мають внутрішню позицію школяра, орієнтовану на формальні ознаки, не сприймають адекватно позицію вчителя, не вступають в навчальні відносини. Таким чином, нами був зафіксований новий тип ситуації психічного розвитку, названий нами - нереалізующій тип, тому що діти даного типу не можуть, в силу низького рівня самоконтролю виконати заданий правило (зазнають труднощів з реалізацією), хоча дуже цього прагнуть. Виявлений нами тип близький за своїми іншими характеристиками до навчального типу і в завданнях, які не потребують перевірки за зразком, вони так само успішні в навчальній діяльності, як і діти даного типу, але їх відрізняє недостатня сформованість самоконтролю. Тому при визначенні приналежності дитини до певного типу обов`язково необхідно діагностувати самоконтроль, тому що побіжне визначення типу дитини тільки за наявними тестами, без діагностики самоконтролю, внутрішньої позиції школяра, спостереження поведінки на уроці може дати помилкові відомості. Наприклад, нереалізующій тип при швидкої діагностики часто дає картину дошкільного типу. На нашу думку, діагностика типів психічного розвитку повинна проходити в кілька етапів. 1.Діагностіка типу, до якого можна віднести дитини за методикою "Розмальовка". При проведенні проводиться спостереження за поведінкою дитини і фіксуються: звернення до самоконтролю, прийняття або неприйняття правила. При обробці ми пропонуємо оцінити також рівень самоконтролю, звертаючи увагу на розташування і розмір плодів (іграшок). 2. На другому етапі йде робота з дітьми, які отримали за методикою 0-1 бал, також з учнями, які належать до псевдоучебному типу або у яких передбачається демонстративний тип. Тут проводиться діагностика внутрішньої позиції школяра, здатності діяти за правилом, повторна діагностика типів, але з використанням методик, що не вимагають самоконтролю ( "Чаклун"), бесіда з учителем (з`ясовується поведінку дитини на уроці), спостереження за поведінкою дитини під час уроків. На підставі цього робиться висновок про належність дитини до певного типу.

Таким чином, в нашій роботі в результаті узагальнення ряду важких випадків був описаний новий тип - нереалізующій, облік якого дозволяє уникнути помилок при діагностиці і постановці психологічного діагнозу.

Болсуновських Н.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!