Відхід від реальності дітей

Відхід від реальності дітей
Відхід від реальності - ще один варіант несприятливого розвитку. Це коли в дітей демонстративність сполучається з тривожністю. Ці діти теж мають сильну потребу в увазі до себе, але реалізувати її в різкій театралізованій формі не можуть через свою тривожності. Вони мало помітні, побоюються викликати несхвалення, прагнуть до виконання вимог дорослих. Незадоволена потреба в увазі приводить до наростання тривожності і ще більшої пасивності, непомітності, що ускладнює і так недостатні контакти. Ці особливості, все частіші згодом, зазвичай поєднуються з інфантильністю, відсутністю самоконтролю.
Чи не досягаючи істотних успіхів у навчанні, такі діти так само, як і чисто демонстративні, «випадають» з процесу навчання на уроці. Але виглядає це інакше: не порушуючи дисципліни, не заважаючи працювати вчителю та однокласникам, вони «витають у хмарах».
Діти люблять фантазувати. У мріях, різноманітних фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою, домогтися відсутнього йому визнання. У деяких випадках фантазія проявляється в художньому або літературній творчості. Але завжди в фантазировании, в відстороненості від навчальної роботи відбивається прагнення до успіху й уваги. У цьому ж полягає і ухиляння від не задовольняє дитини реальності. При заохоченні дорослими активності дітей, прояв уваги до результатів їх навчальної діяльності та пошуках шляхів творчої самореалізації досягається відносно легка корекція їх розвитку.
Психологічна готовність до шкільного навчання - цілісне утворення, що припускає досить високий рівень розвитку мотиваційної, інтелектуальної сфер і сфери продуктивності. Відставання в розвитку одного з компонентів психологічної готовності тягне за собою відставання розвитку інших, що визначає своєрідні варіанти переходу від дошкільного дитинства до молодшого шкільного віку.