Емоційне реагування дітей-сиріт в навчальній взаємодії з дорослим

У сучасній науці все більше місце займає проблема супроводу категорії дітей, які залишилися без піклування батьків. За даними вітчизняних і зарубіжних авторів великий відсоток депривованих дітей має як відставання інтелектуального розвитку, так і специфічні відхилення в емоційно-вольової та особистісній сферах (Л.М.Шіпіцина, І.В.Ярославцева). У шкільному віці у них відзначаються прояви тривожності, агресії, труднощі в спілкуванні, порушення поведінки, неадекватні способи реагування на важкі життєві і навчальні ситуації. Певний репертуар поведінки депривованих дитини, складаючись в дитячому віці, стає відносно стійким утворенням і впливає на подальше становлення індивідуальності. Проблеми, що виникають у дітей з порушенням інтелекту внаслідок депривації, призводять до значних складнощів в становленні продуктивного навчального взаємодії дитини з дорослим.

Вивчення емоційного реагування депривованих дітей з порушенням інтелекту в ситуаціях навчальної взаємодії з дорослим проводилося в Красноярському Крайовому центрі психолого-медико-соціального супроводу з 2001 по 2005 рік .. В експерименті взяло участь 105 школярів у віці від 8 до 12 років. Дослідження ставило перед собою завдання вивчити способи поведінки дітей у важких ситуаціях навчальної взаємодії з "громадським" дорослим, а також визначити вікову динаміку і вікові особливості реагування молодших школярів на ті ситуації навчальної взаємодії, які мають потенційним фрустрірующім дією. З цією метою було проведено серію експериментів, в якій моделювалися важкі ситуації навчальної взаємодії. Психологічним обстеженням визначалися тип і спрямованість вербальної агресії школярів, наявність тривожності, страхів, виявлялося особисте ставлення дитини до вчителя, визначалася самооцінка. Дослідження супроводжувало включене спостереження за дітьми в навчальних ситуаціях.

Проведена дослідницька робота дозволяє зробити наступні висновки. Для всієї категорії дітей характерні високий рівень вербальної агресії, переважно спрямованої на захист власного "я", вкрай низький рівень самостійності і ініціативи у вирішенні складної ситуації навчальної взаємодії, неконструктивні способи реагування в ситуаціях експерименту. Так для першої групи дітей (25,3%) характерна емоційна дезорганізація діяльності, що супроводжується вегетативними проявами, сльозливість. Друга група дітей (13,2%) характеризується відходом від діяльності без проявів агресії, заміщенням навчальної діяльності на ігрову. Учні третьої групи (19,3%) демонстрували протестну форму відмови від виконання завдання, що супроводжується агресивною поведінкою по відношенню до дорослого або до навчальних приладдя. Для дітей четвертої групи (21,7%) характерним виявлялися конструктивні і цілеспрямовані спроби вирішити поставлене завдання, учні вступали в ефективну взаємодію з дорослим, або самостійно знаходили варіанти виконання поставленого завдання. Діти п`ятої групи (20,5%) брали поставлене завдання, але при її вирішенні, демонстрували високу ригідність, застреваемость на невірному способі рішення.

Таким чином, адекватний спосіб реагування на важкі ситуації навчальної взаємодії демонстрували тільки 21,7% депривованих молодших школярів з порушенням інтелекту. Інша частина дітей виявила низьку здатність до адекватного реагування на важкі ситуації навчальної взаємодії, що корелює з наявністю у дітей тривожності, заниженої самооцінки або ж високим рівнем вербальної агресії, спрямованої на захист власного "я". У дітей третьої групи відзначаються труднощі у встановленні позитивного ставлення до вчителя.

Дані спеціального спостереження за школярами в навчальному процесі підтвердили результати експериментальної частини.

Можна зробити висновок про те, що специфіка навчального взаємодії депривованих дитини молодшого шкільного віку з відставанням в інтелектуальному розвитку з дорослим визначає своєрідність його емоційного реагування.

Таким чином, розробка індивідуальних програм психолого-педагогічного супроводу передбачає обов`язковий облік як типових, так і індивідуально-психологічних особливостей депривованих дітей з порушенням інтелекту. Перші визначають корекційну спрямованість даного процесу, другі специфіку індивідуального підходу до дитини. Дані про особливості емоційного реагування дітей з порушеннями інтелекту на різні ситуації навчальної взаємодії, в тому числі супроводжуються переживанням неуспіху, зниженням самооцінки, підвищенням загального рівня тривожності дають можливість визначити шляхи оптимізації спільної діяльності депривованих дитини з порушенням інтелекту і дорослого.

Полікарпова Н.В.