Соціальний розвиток дітей раннього віку зі складною структурою порушень

Однією з найбільш актуальних проблем сучасної спеціальної педагогіки є проблема соціалізації дитини з відхиленнями у розвитку. Однією з умов успішної соціалізації дитини раннього віку є сформовані у нього в ранньому віці адекватні відносини з оточуючими його людьми, а саме: відповідна віком форма спілкування з дорослим, наявність стійких афективно-особистісних зв`язків з близьким йому дорослим, а також суб`єктне ставлення матері до дитини .

У дітей з відставанням в розумовому і фізичному розвитку спостерігаються певні відхилення у формуванні взаємодії з матір`ю. Ці відхилення виникають не тільки під впливом індивідуальних особливостей дитини. Процес соціальної взаємодії обтяжується шоком, який відчувають батьки, дізнавшись про діагноз дитини. Нездатність матері адекватно інтерпретувати сигнали дитини, гіперстимуляція, або ж, навпаки, недостатня увага до дитини ускладнюють формування перших соціальних контактів малюка. Порушення раннього взаємодії згодом можуть привести до таких емоційних і поведінкових проблем, як гіперактивність, обмеженість уваги, складності взаємодії з однолітками. Надалі виховання за типом гіперопіки, гипоопеки, а також авторитарного типу істотно обмежує можливості дитини в самопізнанні, спотворено формує його самооцінку. У ряді випадків батьки штучно звужують світ дитини, котрі дають йому можливість опановувати нові знання і застосовувати їх у повсякденному житті.

Таким чином не залишає сумнівів доцільність максимально раннього початку корекційної роботи з формування соціальних навичок у дитини з відхиленнями у розвитку.

На етапі дитинства вона включає: інформування батьків про неблагополуччя малюка і пов`язаних з цим особливості його поведінки-нормалізацію взаємодії матері з дитиною-створення умов для повноцінного формування провідної діяльності цього віку ситуативно-особистісного спілкування і подальшого переходу до нової форми спілкування предметно-дієвою. Психологічний супровід сім`ї допоможе батькам сформувати адекватне ставлення до проблеми своєї дитини, уникнути гиперпротекции по відношенню до нього, як до слабкого і хворому, або ж навпаки, убезпечить дитину від надміру завищені вимоги дорослого.

Відвідування адаптаційної групи дитячого садка дитиною другого року життя сприяє появі у нього таких необхідних соціальних умінь, як уміння взаємодіяти з незнайомим дорослим, підкорятися його вимогам, орієнтуватися в незнайомій ситуації, поводитися відповідно до правил. У такій групі дитина вчиться взаємодіяти з однолітками в спеціально організованих для цього умовах. (У більшості випадків діти з відхиленнями у розвитку до приходу в адаптаційну групу мають дуже малий досвід контактів з іншими дітьми або не мають його зовсім). У роботі групи беруть активну участь батьки. Спостерігаючи за діями педагога, вони освоюють найбільш ефективні способи взаємодії з дитиною, самостійно організовують ігри та заняття. Перебування в адаптаційної групі протягом одного року дозволяє дітям відвідувати надалі інтеграційні групи масових дошкільних установ. На сьогоднішній день актуальним є створення інноваційного методичного забезпечення по соціальному вихованню дітей раннього віку.

Шкадаревіч Є.В.