До питання про дослідження дисгармоній дитячої прихильності

Поведінкові механізми прихильності є важливим засобом адаптації дитини до середовища. Розвиток прихильності як інтимний зв`язок між дитиною і певним дорослим (перш за все матір`ю) регулюються еволюційно розробленими взаємними механізмами матері і дитини (Д.Боулбі, 1958). Чим благополучніше відносини між дитиною і матір`ю, тим міцніше контакт між дитиною та іншими об`єктами соціуму. Якщо ж прихильність ненадійна, то дитина схильна пригнічувати свої прагнення до соціалізації. Індивідуальні відмінності матері і дитини, особливості їх взаємодії визначають ступінь надійності прихильності. Адаптація дитини багато в чому залежить від індивідуальних особливостей матері.

Нами були обстежені 122 пари мати дитина. Матері у віці від 19 до 37 років, діти (63 хлопчика та 59 дівчаток) від року до 2 років 9 місяців.

В ході обстеження були використані наступні методики: соціолого-анамнестический опитувальник, опитувальник MMPI, тест на визначення задоволеності шлюбом (В.В.Столина, Т.Д.Романова, Г.П.Бутенко), тест М.Ейневорт на визначення типу матерінско- дитячої прихильності "Незнайома ситуація".

Аналіз отриманих даних дозволив виділити типологічні характеристики матерів, які можна віднести до таких три групи: его-орієнтована мати- закрито-формальна мати-непослідовно-суперечлива мати.

Стратегії взаємодії дитини і матері в диадах є дисгармонійними і мають свої специфічні особливості.

Діти его-орієнтованих матерів позбавлені міцної прихильності. Їх матері орієнтовані не стільки на розуміння потреб дитини, скільки на відстеження власних переживань. Емоційна лабільність таких матерів веде до суперечливих відносин з дитиною (від надмірного, часом зайвого, уваги до його ігнорування). Часто спостерігається прагнення виправдати власну соціальну і психологічну неспроможність народженням дитини і труднощами, пов`язаними з доглядом за ним. Недостатність саморозуміння, зниження критичності у матері призводить до нівелювання особистісних особливостей дитини. Матері даної групи характеризуються оголеністю в розкритті дефектів свого характеру, спробами в ході обстеження показати себе з кращого боку, задоволеністю власною особистістю.

Закрито-формальні матері дотримуються авторитарного стилю виховання. Вони намагаються нав`язати дитині свою систему вимог. Діти таких матерів не мають можливості проявити ініціативу, зупинитися на своєму виборі, якщо їх бажання не збігаються з думкою мами. Індивідуальні особливості дитини не враховуються через ригідності матері, її жорсткого слідування своїм стереотипам. Дітей не стільки виховують, скільки перевиховують, часто користуючись книжковими рекомендаціями. Такі матері характеризуються закритістю, невідвертість.

Діти непослідовно-суперечливих матерів сприймаються ними як особливо хворобливі, що вимагають додаткової турботи, хоча реально діти відчувають дефіцит ласки і уваги через постійне почуття тривоги, внутрішньої напруги у матері. В якості компенсації власної невпевненості матері намагаються педантично дотримуватися режиму, який побудований без урахування індивідуальних особливостей дітей. У пригніченому, стомленому стані такі матері уникають спілкування з дитиною. Особистісні характеристики цих матерів включають високий рівень тривоги, інтрапунітівние реакції в ситуації конфлікту, надмірно велику відповідальність за життя і здоров`я дитини, постійне відчуття невизначеного занепокоєння ( "вільно плаваюча" тривога), непослідовність у спілкуванні з дитиною.

Як особистісних особливостей, наявних у матерів всіх трьох груп, можна виділити невизнання права дитини на властиву їй індивідуальність, використання взаємодії з дитиною в якості компенсації власних комунікативних проблем.

Результати даного дослідження дають можливість вести корекційну роботу в дисгармонійних диадах, прогнозувати виникнення несприятливих стилів прихильності, проводити превентивні заходи і, отже, формувати гармонійну адаптацію дитини до соціуму.

Мікіртумов Б. Є., Анісімова. Т. І.