Роль наркозалежності дитини в зміні психології батьків

Наркотична залежність дитини вносить істотні корективи в життя сім`ї. Одним з факторів, реорганізуються життя батьків, вважається співзалежність. В даний час існують різні підходи до розуміння феномену співзалежності, в яких акцентується переважно чотири його смислових аспекти: співзалежність як хворобливий стан, як відношення до залежній людині, як поведінка і як спосіб взаємодії з залежним людиною.

Систематизація наукових уявлень послужила підставою для власного підходу до вивчення співзалежності як ціннісно смислового феномену. Співзалежність розглядалася нами як трансформація ціннісно-смислової сфери особистості, викликана стійким зміною ставлення до наркозалежному і опосредующая всі життєві відносини співзалежних, в першу чергу, самоотношение і ставлення до власного життя.

Суть цінно-смислового підходу полягає у визнанні сенсу наркозавімості дитини, як і сенсу відносин з ним, провідним в смисловий ієрархії особистості. Зміни ціннісно-смислової сфери в першу чергу зачіпають свідомість життя і ціннісні орієнтації, життєві цілі і розподіл відповідальності. У поведінковому плані співзалежність, як правило, стосується зміни стилю взаємодії з дитиною та іншими людьми, зміни самоставлення і, обов`язково, емоційного фону.

Ціннісно-смислове розуміння співзалежності був покладений в основу вивчення психологічних особливостей матерів, чиї діти зловживають наркотиками. Вибір матерів в якості об`єкта дослідження був обумовлений не тільки тим, що мати - ключова фігура в житті дитини, найбільш близька йому людина. Тому психологічні трансформації в контексті формування співзалежності найбільш яскраво можуть спостерігатися у матерів. Крім того, як показує практика, саме матері в першу чергу звертаються за психологічною допомогою з приводу наркозалежності своїх дітей.

Результати дослідження показали, що трансформація ціннісно смислової сфери співзалежних матерів полягала у звуженні спектру осмислення життя і в суб`єктивному відчутті втрати контролю над нею. Швидше, вони переконані в тому, що життя людини підвладна обставинам і миттєвим бажанням, що свобода вибору ілюзорна. Загадувати щось на майбутнє безглуздо і шкідливо. Про співзалежності свідчить певна консервація життєвих цінностей, обмеження і персоніфікація простору відповідальності і життєвих цілей.

В якості одного з компонентів співзалежності ми розглядали взаємини між батьками і наркозалежними дітьми. Як показав аналіз точок зору співзалежних матерів, загальна деструктурів- ність взаємовідносин в їх сім`ях вище, ніж в звичайних сім`ях. Для членів їх сімей характерно більш виражене емоційне напруження, особливо при появі перешкод на шляху до досягнення мети. Незважаючи на велику індивідуальну варіативність, внутрішньосімейне відчуження яскравіше проявляється при наркотизації дитини. Можливо, це пов`язано зі зміною уявлень матерів про свою дитину, зміщенням фокусу внутрішньосімейних стосунків на взаємодію з ним. Однак сім`ї, що мають дітей з великим стажем наркотизації, здатні підходити до проблеми наркоманії дитини більш конструктивно, завдяки мінливого поданням про автономність дитини. В результаті сімейні стосунки сприймаються більш гармонійними.

У проведеному нами дослідженні виявлено два типи співзалежності матерів при наркотизації дитини. Метафорично вони можуть виглядати як "Я для дитини" та "Я для себе". У першому випадку співзалежність проявляється по типу конвергенції, яка передбачає злиття матері з дитиною-наркоманом, її розчинення в проблемі дитини. У другому - співзалежність розвивається по типу дивергенції. Мати в певній мірі відгороджується від дитини, орієнтуючись переважно на власні інтереси.

Важливо, що в обох випадках співзалежних мати потребує психологічної допомоги, в різному за часом і глибині психологічному супроводі. Основним напрямком допомоги може бути звернення до ціннісно-смисловий сфері батьків наркозалежних, акцентування в ній значущості власних цілей і цінностей, а також їх відповідності реальній життєвій ситуації.

Посохова С. Т., Яцишин С.М.