Дослідження емоційних переживань матерів

Для успішної соціальної адаптації та інтеграції дітей з порушеннями розвитку, зокрема інтелектуального, необхідно знати не тільки особливості самих дітей, але і їх сімей. Народження дитини з відхиленнями у розвитку, незалежно від характеру та строків його захворювання, порушує весь хід життя сім`ї. Виявлення у дитини патології викликає у батьків важке стресовий стан. В першу чергу це відноситься до важко розумово відсталим дітям, які зовнішнім виглядом і неадекватною поведінкою привертають до себе нездорову цікавість і розпитування з боку знайомих і незнайомих людей. Це, в свою чергу, впливає на психологічний клімат в родині, сімейні стосунки і на особистість матері.

Нам здалося актуальним дослідити особливості батьківських переживань в процесі соціально-психологічної адаптації дітей та молодих людей з важкою розумовою відсталістю. Ми припустили, що характер і ступінь тяжкості емоційних переживань матерів можуть відрізнятися в залежності від віку дитини і рівня його соціально-психологічної компетентності. Нами були обстежені дві групи матерів важко розумово відсталих дітей і молодих людей, що відрізняються за віковою ознакою. Першу групу склали батьки дітей у віці 8-12 років, другу - 13-30 років.

Для вивчення емоційних переживань матерів нами була використана методика "Семантичний диференціал» Ч. Осгуда. За отриманими результатами можна зробити висновок про те, що найбільші відмінності в двох досліджуваних групах були виявлені при шкалировании таких понять, як "Інші і моя дитина" і "Хвороба моєї дитини".

Для батьків дітей 8-12 років найбільш актуальними були питання, пов`язані із взаємодією їх дитини з оточуючими людьми-положенням дитини та її сім`ї в суспільстві. Поняття "хвороба" для батьків дітей молодшої вікової групи має більш виражене значення активності (+0,37) на відміну від батьків старшої групи (-0,4). При сприйнятті цієї хвороби оточуючими дитини людьми фактор оцінки в молодшій групі має негативне значення (-0,18), тоді як в старшій позитивне (+0,23).

По відношенню до поняття майбутнього їхньої дитини негативні значення виявлені за шкалами активності і оцінки- фактор сили ледь перевищує нульове значення. При цьому у батьків дітей старшої групи спостерігаються нижчі негативні значення фактора оцінки, що може свідчити про актуальні страхах батьків по відношенню до майбутньої самостійного життя своїх дітей.

Для дослідження рівня емоційної напруженості матерів використовувалася методика "Незакінчені речення" (Д. Ісаєв, В.Є. Каган, І.К. Шац). Виявлено, що найбільші значення емоційної напруги викликають у матерів переживання, пов`язані з хворобою дитини.

Так само, як і за методикою "Семантичний диференціал", у матерів молодшої вікової групи емоційна напруженість по відношенню до поняття хвороби дитини трохи вище, ніж у батьків підлітків. Так, за шкалами "Ставлення до хвороби" і "Уявлення про хворобу" у батьків молодшої вікової групи коефіцієнт емоційної напруженості трохи вище, ніж у батьків старшої групи.

Дещо меншу ступінь емоційної напруженості по відношенню до майбутнього дітей виявляють матері молодшої вікової групи. Ці результати цілком порівнянні з отриманими даними за методикою "Семантичний диференціал". Найменша ступінь емоційної напруженості відзначається в оцінці батьками поняття, пов`язаного з "ставленням сім`ї до хвороби", однак у матерів старшої групи коефіцієнт напруженості щодо даного поняття значно нижче.

Таким чином, найбільш негативним фактором формування високого емоційного напруження у матерів розумово відсталих дітей обох вікових груп є сам факт хвороби їх дитини. Матері, які мають розумово відсталих дітей 8-12 років, успішність в майбутньому пов`язують з поліпшенням стану здоров`я дітей, в той час як батьки розумово відсталих осіб 13-30 років - зі збільшенням рівня сформованості соціально-побутових навичок і емоційно поведінкової компетентності. При цьому батьки пов`язують успішність розвитку цих сфер з активністю взаємодії дітей з оточуючими людьми. Наслідком цього батьки вважають зниження інтенсивності своїх емоційних переживань по відношенню до майбутнього їхніх дітей.

Михайлова О.В., Горшкова О.С.