Роль сімейного функціонування в процесі реабілітації дитини з раннім аутизмом

Дослідження, спрямовані на вивчення особливостей функціонування сім`ї, яка виховує дитину з психічною патологією, на сьогоднішній день не втрачають своєї актуальності. Актуальність даної проблеми найбільш яскраво відкривається при побудові психокорекційної роботи з даними сім`ями. Сім`я є середовищем, яка відіграє провідну роль в реабілітаційному процесі дитини з психічною патологією. Від особливостей сімейного функціонування багато в чому залежить ефективність реабілітації.

Нами висувається припущення, що параметри сімейного функціонування можуть визначати ступінь конструктивної активності батьків, спрямованої на реабілітацію дитини з психічною патологією. Під конструктивної активністю ми розуміє спектр свідомих дій батьків на поведінковому і когнітивному рівнях, спрямованих на ефективну реабілітацію дитини.

Нами обстежено група батьків, які виховують дітей з раннім дитячим аутизмом. У дослідженні взяло участь 30 сімей. Загальна кількість випробовуваних становить 45 осіб (17 батьків та 28 матерів). У дослідженні беруть участь тільки повні сім`ї. У дослідженні проводилася оцінка рівня конструктивної активності батьків, спрямованої на реабілітацію дитини також оцінювалися:

* Тип ставлення батьків до хвороби дитини,

* Стиль сімейного виховання,

* Стиль копінг-поведінки батьків,

* Згуртованість сім`ї, задоволеність потреб членів сім`ї.

враховувалися:

* склад сім`ї,

* Вік дитини,

* Вираженість інтелектуального дефекту у дитини,

* Активність батьківській позиції.

Методи дослідження. Стандартизоване інтерв`ю (використовується, в тому числі, для оцінки конструктивної активності батьків, спрямованої на реабілітацію дитини).

1. Опитувальник для батьків "Аналіз сімейних взаємин" (АСВ) В. Юстицкис, Е. Г. Ейдеміллер.

2. Методика "Сімейна соціограма" (Е. Г. Ейдеміллер, О. В. Черемісін).

3. Методика "Шкала сімейної адаптації та згуртованості" (FACES-3).

4. Методика діагностики ставлення до хвороби дитини (добро) В. Е. Кагана, І. П. Журавльової.

5. Опитувальник КПРС (Копинг-поведінка в стресових ситуаціях) (Н. Ендлер, Д. Джеймс, А. Паркер), в адаптації Т. Л. Крюкової.

6. Авторська анкета для дослідження ступеня задоволеності потреб членів сім`ї.

Результати дослідження.

1. Конструктивна активність батьків, в цілому характеризується як середня і висока. З низькою конструктивною активністю виявлено 17% випробовуваних, 27% піддослідних мають високу конструктивну активність.

2. Ступінь конструктивної активності позитивно залежна (р lt; 0,05) від стилю копінг-поведінки - "уникнення". Також виявляється підвищення показників конструктивної активності в міру підвищення віку дитини.

3. При оцінці стилю сімейного виховання, виявляється домінування гиперпротекции у вихованні. При цьому стиль виховання батьків характеризується як більш гармонійний.

4. Для батьків характерно використання таких стилів копінг-поведінки як "проблемно-орієнтований" (33,5%) і "емоційно-орієнтований" (28,4%). Рідше батьками використовується "соціальне відволікання" (17,3%) і "уникнення" (20,8%). При цьому для батьків характерно достовірно більш часте використання копінг-стратегії уникнення.

5. При оцінці сімейної згуртованості в групі випробуваних виявляється досить чіткий поділ сімей на крайні варіанти. Так одні сім`ї характеризуються досить високою згуртованістю і високою батьківській позицією. У той час як інша група сімей характеризується досить низькою згуртованістю, позиція батьків в таких сім`ях низька.

6. Тип ставлення до хвороби дитини найчастіше характеризується як тривожний. Також характерні низькі показники тривоги, які свідчать про високий рівень її витіснення.

7. Виявляється достовірна позитивна кореляція (р lt; 0,05) між виразністю інтелектуального дефекту у дитини і тривожним типом сприйняття хвороби дитини.

Таким чином, при побудові психокорекційної роботи з батьками, які виховують дітей з аутизмом, можна виділити наступні мішені впливу: високий рівень гиперпротекции, недостатня емоційна включеність і слабка батьківська позиція, підвищення сімейної згуртованості, корекція тривожного типу ставлення до хвороби дитини, формування правильного ставлення батьків до інтелектуальному дефекту дитини, підвищення загальної впевненості батьків у подоланні хвороби дитини.

Красильникова Е. Д.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!