Вплив батьківських відносин на розвиток хворого молодшого школяра

Актуальність проблематики дитячо-батьківських відносин залишається неодмінно гострої протягом усього розвитку психологічної науки і практики. Ставлення батьків - один з істотних чинників формування і розвитку індивідуально-особистісних особливостей і поведінки дитини. Головне, створення в родині не тільки певних взаємин між батьками та їхніми дітьми, а й певного образу сім`ї. Дитячо-батьківські відносини (позитивні) дозволяють дитині виробити власні погляди, норми, установки, ідеї. Хронічна хвороба, незалежно від її нозології, ставить дитину в абсолютно іншу дефецітарную соціальну ситуацію розвитку, пусковими механізмами якої є протиріччя між прагненням дитини здійснити важливу для нього діяльність і виниклими перешкодами, обумовленими ситуацією хвороби.

Школа, яка складає соціальне середовище, в якій діти перебувають протягом значної частини часу, нерідко створює для них психологічні проблеми. Відстаючих дітей засуджують, ставляться до них вороже. У таких дітей легко розвивається самопораженческая реакція і негативне уявлення про власну особистість. Вони миряться з роллю невдах, невстигаючих і навіть нелюбимих, що перешкоджає їх подальшому розвитку.

Особливе значення мають своєрідність інтерперсональних відносин в сім`ї, сімейна обстановка, тип виховання, батьківська позиція на хворобу. "Проблемні", "важкі", "неслухняні", "неможливі" діти, так само як діти з "комплексами", "хворобливі", "нещасні", - завжди результат неправильно сформованих відносин у сім`ї. Невпевненість батьків, неправильне виховання ними дітей загострюють взаємовідносини в сім`ї і негативно впливають на розвиток особистості дитини. У своїй роботі ми спиралися на дослідження Е.Г.Ейдеміллера і В.В.Юстіцкіса, так як вважаємо, що дана класифікація найбільш повно представляє типи батьківського відносини і їх специфіку. Програма збору первинної інформації про батьківському відношенні і типах сімейного виховання включала суб`єктно-оціночні методи психодіагностики, засновані на аналізі відповідей випробовуваних, на судження опитувальників (опитувальник АСВ "Аналіз сімейних взаємин", тест "Кінетичний малюнок сім`ї" ВРХ).

Нам було цікаво отримати не тільки кількісні оцінки (АСВ), але і, по можливості, відстежити відповідь емоційно-особистісне ставлення дитини у відповідь на батьківську позицію. Аналіз результатів психодіагностичних досліджень дозволив зробити наступні висновки: для батьківського ставлення до соматично хворого молодшому школяреві характерна наявність домінуючої гиперпротекции. Для батьків соматично хворих молодших школярів виявилися характерні наступні причини відхилення у вихованні: фобія втрати дитини, виховна невпевненість, внесення конфлікту між подружжям у сферу виховання. Для відносини соматично хворого молодшого школяра до сприймають сімейної ситуації характерно наявність: тривожності в сім`ї, конфліктності в сім`ї, почуття неповноцінності в сімейної ситуації. У психологічної корекції потребували не тільки діти, а й їхні батьки: їм потрібно було допомогти оволодіти навичками, які б сприяли розвитку позитивних дитячо-батьківських відносин.

Дитячо-батьківська терапія була вибудувана нами таким чином, щоб зміцнити відносини між батьками і дитиною. В процесі роботи дитина починала сприймати батьків по-новому, як союзників, тому що грає з ним батько весь час намагався зрозуміти його почуття, вчинки, експресію, точку зору. Така поведінка полегшувало дитині прийняття власного "Я", посилювало віру в усталені відносини. У батьків з`явилася міра батьківського прийняття і поваги до почуттів дітей, визнання необхідності автономії дитини, зміцнення впевненості у власних виховних можливостях. У дітей знизився рівень тривожності, конфліктності в сім`ї, з`явилася впевненість у власних силах.

Таким чином, гармонійний розвиток особистості дитини можливо при наявності здоров`я, що визначається як стан фізичного, психічного і соціального благополуччя. Всебічна допомога в розвитку дитини означає створення таких умов, при яких його фізіологічні, емоційні і інтелектуальні потреби задовольнятимуться в достатній мірі і на необхідному якісному рівні. Результат такого виховання залежить від рівня і способу життя сім`ї, від уміння батьків створити щасливе сімейне життя.

Авдєєва Т.Г.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!