Аналіз причин виникнення тривоги у дітей: огляд сучасних досліджень

Незважаючи на давню історію існування проблеми і численні психологічні дослідження, проведені в руслі дитячої тривоги, деякі області психічного функціонування людини зазнали настільки ретельному вивченню останнім часом, як стан тривоги. Вузловим моментом як і раніше залишається виявлення психологічних механізмів, що призводять до виникнення тривожного стану у дитини. Розглядаючи стан дитячої тривоги і акцентуючи увагу на каузальному аналізі її виникнення, неможливо обійти сферу дитячо-батьківських відносин.

Більшість сучасних теоретичних моделей розвитку дитини, представлених в рамках психоаналізу, в якості основної причини тривожного стану дитини виділяють ті чи інші несприятливі особливості функціонування сімейної системи. Зокрема, M.Sperling вважає, що причини поведінкових розладів криються в аномаліях первинних відносин між матір`ю і дитиною. Особливо важливу роль відіграє поведінка матері, обумовлене її особистими проблемами і ставленням до дитини. Виключно сильне несприятливий вплив на розвиток дитини надає стан збудження матері, її надмірна домінантність, нерозуміння нею потреб дитини, нездатність любити його і повністю присвятити себе йому.

D.Cuttu знаходить причину виникнення тривоги в конфлікті між потребою дитини в любові і тим, як на неї відповідає оточення, а точніше - мати. Нормальний розвиток дитини можливо тільки завдяки переходу від початкового почуття любові, спрямованого тільки на матір, до почуття симпатії до всіх людей, включаючи і мати. Якщо мати погано виконує свої функції або не вміє вчасно від них відмовитися, у дитини формуються тривожні відносини з іншими людьми.

Системний підхід до вивчення сімейних відносин в психоаналітичних підходах, що втілився в концепцію сімейної тріангуляції (тобто відносин трьох особистостей "мама - тато - дитина"), що сформувалася в рамках теорії об`єктних відносин і пов`язану з дослідженням ролі батька в житті дитини, дозволяє здійснити каузальний аналіз витоків дитячої тривоги на ширшому рівні.

Сфера сімейних відносин в цьому підході представлена як мінімум трьома підсистемами відносин, що впливають на емоційний стан дитини: 1) система подружніх відносин батьків дитини-2) відносини "мати - дитина" - 3) відносини "дитина - батько".

R.Erel і G.Burman (1995) запропонували дві компліментарні гіпотези для пояснення впливу особливостей функціонування подружньої системи на емоційний стан дитини. Гіпотеза "надлишку" говорить, що в сімейній системі існує пряма передача настрою від однієї підсистеми (тобто, від батьківської діади) до іншої підсистемі (дитячо-батьківської). Друга гіпотеза ( "недостатності"), підтверджена K.Margolin, D.Christensen (1996), говорить про те, що чим вище інтенсивність і ступінь залученості батьків у відносини один з одним, тим менше залученість батьків у відносини з дітьми.

При розгляді впливу на тривожний стан дитини численних конфліктів у відносинах між його батьками необхідно згадати теорію сімейних систем М.Боуена. Виділяють кілька моделей залучення дитини в дозвіл подружнього конфлікту: модель "козла відпущення" і модель "посередника або медіатора".

У першому випадку батьки, прагнучи уникнути напруги в їх власних відносинах, фокусуються на проблемах дитини. Дитина постає саме як козел відпущення, так як для того, щоб зберегти "гармонію" в сім`ї, йому необхідно якомога довше підтримувати свою проблему. Коли син або дочка виступають як медіатор, або як емоційна підтримка (коаліційний партнер) для матері або батька, відбувається дитячо-батьківська реверсія ролей, що перешкоджає ефективному віковою розвитку дитини і втілюється в численні емоційні порушення.

В цілому екскурс в історію виникнення дитячої тривоги за матеріалами досліджень, дозволяє зробити висновок про те, що тривога дитини обумовлена якістю і ступенем задоволеності дитини своїми відносинами з батьками і батьками один з одним.

Громико О.М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!