Тривога у дітей в контексті сімейної тріангуляції

Тривога є одним з найпоширеніших емоційних станів, під яким зазвичай розуміють переживання емоційного дискомфорту, пов`язаного з очікуванням неблагополуччя і передчуттям небезпеку. Тривога позначається як відчуття невизначеною загрози, характер і / або час виникнення якої не піддаються передбачення, як почуття дифузного побоювання і тривожного очікування або як невизначене занепокоєння. Реакції тривоги проявляються одночасно на трьох рівнях: біологічному, психологічному і соціально-поведінковому. На біологічному рівні тривога проявляється у вигляді таких симптомів: посилення і почастішання серцебиття, почастішання і утруднення дихання, зростання загальної збудливості, збліднення або почервоніння шкірних покривів і ін.

На психологічному рівні тривога відчувається як напруга, заклопотаність, нервозність, почуття невизначеності і загрожує невдачі, неспокій і безпорадність. Тривожних дітей відрізняє надмірне занепокоєння, іноді вони бояться не самої події, а його передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти побоюються грати в нові гри, приступати до нових видів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їх самооцінки низький. Тривожні діти схильні вважати себе самими непривабливими, нерозумними і незграбними, прагнучи постійно отримати підтримку і схвалення дорослого. Соціальний рівень тривоги у дитини включає в себе різноманітні поведінкові прояви та особливості ставлення дитини з оточуючими його людьми. Специфіка цих проявів буде залежати від того, в якій області взаємин дитина відчуває для себе найбільшу небезпеку.

Розглядаючи тривогу у дітей і акцентуючи увагу на каузальному аналізі її виникнення неможливо обійти сферу дитячо-батьківських відносин. Це більш ніж виправдано, особливо, якщо тривога у дитини проявляється в ситуації сімейного взаємодії або спілкування з дорослим. Сім`я - динамічна система, будь-які зміни в одній з частин якої призводять до компенсаторним змінам в інших частинах сім`ї. Системний підхід до вивчення сімейних відносин в сучасних психоаналітичних підходах втілився в концепцію сімейних трикутників: "мама - тато - дитина". Розвиток теорії тріангуляції (концепції відносини трьох особистостей) пов`язане з дослідженням ролі батька як "іншого" об`єкта в життя дитини.

Для емоційного стану дитини вкрай важливо наявність повноцінної тріангуляції. Відсутність повноцінної тріангуляції загрожує небезпекою фіксації об`єктних відносин на рівні симбіотичного єднання в діаді "мати - дитина", що є однією з умов формування тривоги у дитини в подальшому. В умовах діадних відносин часто спостерігається підвищений рівень тривожності матері, що пов`язано з певними об`єктивними обставинами, і в цьому випадку мати надмірно оберігає психіку дитини від подій, які, так чи інакше, є джерелами її занепокоєння і страху. В результаті такої поведінки дитина потрапляє в штучне середовище, що перешкоджає утворенню у нього навичок психологічного захисту. Симбіоз продукує у дитини постійну потребу триматися за надійний, стійкий об`єкт, який гарантує йому безпеку і захист, якої йому ніколи не буває достатньо. При наявності третього учасника взаємин, будь то батько або інший об`єкт, що бере на себе роль батьківської фігури для дитини, дитина отримує від нього, з одного боку, додаткову порцію розради і підтримки, а з іншого - навички успішного подолання з занепокоєнням за відсутності матері. Дослідження показують, що діти схильні звертатися до батьків в тих випадках, коли їх матері занадто стривожені або пригнічені, що, в свою чергу, є превентивним фактором формування дитячої тривоги.

Ще одна важлива обставина, пов`язане з впливом повноцінної тріангуляції на емоційний стан дитини, має відношення до процесу статеворольової ідентифікації. Для дітей у віці 5 - 7 років вкрай важливо здійснити статеву ідентифікацію з батьком тієї ж, що і дитина, статі. При вихованні в неповній сім`ї, тобто при відсутності повноцінного сімейного тріангуляції, або в умовах порушеної сімейної тріангуляції, коли роль батька виконує старший сиблинг або дід чи ж коли батько лише формально є таким і не має в житті дитини ніякого значення, процес статеворольової ідентифікації стає скрутним, що в свою чергу є ще однією умовою виникнення тривожного стану у дитини, особливо у хлопчиків.

Таким чином, всі перераховані вище особливості виховання дитини в умовах неповної або порушеною сімейної тріангуляції дозволяють зробити висновок про те, що наявність повноцінної тріангуляції в сімейній системі сприяє більш гармонійному емоційному розвитку дитини.

Громико О.М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!