Дитячо-батьківські відносини: аналіз причин виникнення дитячої тривоги

Більшість сучасних теоретичних моделей розвитку дитини в якості основної причини формування у нього тривожного стану виділяють ті чи інші несприятливі особливості функціонування сімейної системи.

Системний підхід до вивчення сімейних відносин в сучасних психоаналітичних підходах, що втілився в концепцію сімейної тріангуляції (тобто концепцію відносини трьох особистостей - "мама - тато - дитина"), що сформувалася в рамках теорії об`єктних відносин і пов`язану з дослідженням ролі батька в житті дитини , дозволяє здійснити каузальний аналіз витоків дитячої тривоги на ширшому рівні.

Сфера сімейних відносин в рамках даного підходу представлена як мінімум, трьома підсистемами відносин, здатних впливати на емоційний стан дитини:

1. відносини "мати - дитина";

2. відносини "дитина - батько";

3. система подружніх відносин батьків дитини.

Відносини на рівні "мати - дитина" та їх вплив на емоційний стан останнього найбільш широко представлено в сучасній психологічній літературі.

Зокрема, M. Sperling вважає, що причини поведінкових розладів у дітей криються в аномаліях відносин між матір`ю і дитиною. Особливо важливу роль відіграє поведінка матері, обумовлене її особистими проблемами і ставленням до дитини. Зокрема, виключно сильне несприятливий вплив на розвиток дитини надає стан збудження матері, її надмірна домінантність, нерозуміння нею потреб дитини, нездатність любити його і повністю присвятити себе йому. Дія цих факторів унеможливлює виникнення різних передумов позитивного характеру, необхідних для формування почуття довіри до інших людей і впевненості в своїх силах.

D.Cuttu знаходить причину виникнення тривоги в дитячому віці в конфлікті між потребою дитини в любові і тим, як на неї відповідає оточення, а точніше мати. Нормальний розвиток дитини можливо тільки завдяки переходу від початкового почуття любові, спрямованого тільки на матір, до почуття симпатії до всіх людей, включаючи і мати. Якщо мати погано виконує свої функції або не вміє вчасно від них відмовитися, у дитини починають формуватися тривожні відносини з іншими людьми.

Батьківство грає не менш значну роль у розвитку дитини, ніж материнство. Батько виступає як своєрідна перепустка у світ самостійності, як фігура, що виводить дитину зі сфери "симбіотичного єднання" з матір`ю, як зразок для статеворольової ідентифікації для сина.

При розгляді механізму впливу відносин батьків один з одним на виникнення тривоги у дитини слід враховувати наявність як прямого, так і непрямого впливу відносин всередині подружнього Холона на емоційний стан дитини.

R.Erel і G.Burman (1995) запропонували дві компліментарні гіпотези для пояснення впливу особливостей функціонування подружньої системи на емоційний стан дитини. Гіпотеза "надлишку" говорить, що в сімейній системі існує пряма передача настрою від однієї підсистеми (тобто батьківської діади) до іншої підсистемі (дитячо-батьківської). Дослідження M.Kitzmann, R.Cohen продемонструвало, що спостереження за конфліктом ініціює у нього процес оцінювання причин його виникнення і можливого варіанту його дозволу, що продукує стан дистресу і тривоги у дитини. Друга гіпотеза, гіпотеза "недостатності", підтверджена дослідженнями K.Margolin, D.Christensen (1996) свідчить про те, що чим вище інтенсивність і ступінь залученості батьків у відносини один з одним, тим менше залученість батьків у відносини з дітьми.

При розгляді впливу на тривожний стан дитини наявності численних конфліктів у відносинах між його батьками необхідно згадати теорію сімейних систем М. Боуена. Виділяють кілька моделей залучення дитини в дозвіл подружнього конфлікту: модель "козла відпущення", модель "посередника або медіатора".

У першому випадку, батьки, прагнучи уникнути напруги в їх власних відносинах, фокусуються на проблемах дитини. Коли син або дочка виступають як медіатор, відбувається дитячо-батьківська реверсія ролей, що перешкоджає ефективному віковою розвитку дитини і втілюється в численні емоційні порушення.

В цілому, екскурс в історію виникнення дитячої тривоги за матеріалами сучасних досліджень, дозволяє зробити висновок про те, що тривога дитини обумовлена якістю і ступенем задоволеності дитини своїми відносинами з батьками і батьками один з одним.

Громико О.М.