Вплив народження дитини інваліда на розвиток подружніх відносин

Сім`я створює особистість або руйнує її, у владі сім`ї зміцнити або підірвати психічне здоров`я індивіда. Як відомо, саме сім`я грає важливу роль в адаптації та інтеграції дитини в суспільстві. Адже тут дитина бере те, що йому необхідно для його зростання і розвитку. У свою чергу і сім`я отримує від дитини все, що необхідно для її зростання і розвитку.

Питання впливу сім`ї на психічний розвиток дитини досить докладно вивчений і викладений як в працях вітчизняних психологів, так і зарубіжних. Але природний і зворотний процес вплив дитини на розвиток сімейних відносин.

Які ж особливості сімейних взаємин в сім`ях, де росте не просто дитина, а дитина-інвалід.

Сім`я, в якій народився хвора дитина (незалежно від характеру патології), виявляється особливою групою з властивою тільки для неї атмосферою міжособистісних відносин. Сім`ї, які виховують дітей інвалідів, відчувають набагато більше труднощів в порівнянні зі звичайними сім`ями.

Наявність в сім`ї дитини-інваліда стає постійним фактором, що впливає на психологічний стан і самооцінку батьків, на їх взаємовідносини.

Народження хворої дитини значно впливає на відносини між подружжям. І тут не доводиться тішитися. Рідкісні сім`ї мобілізуються навколо вирішення проблеми хвороби дитини. В основному, спостерігається погіршення, формалізація відносин, аж до деструктивної моделі розпаду.

За даними проведеного пілотного дослідження, батьки, які виховують дитину-інваліда, в порівнянні зі звичайними оцінюють свої подружні стосунки не тільки як менш задовільні, втратили емоційно-радісне смисловий зміст, але і як більш формальні, обов`язково-необхідні для підтримки сім`ї. Відзначається і ригідність сімейних правил, процедур і ритуалів, жорстке ієрархічне побудова сімейної організації.

Після народження дитини-інваліда батьки стають більш тривожними, менш впевненими в собі. Пов`язано це і з перебільшенням тяжкості хвороби, і з підвищенням напруги, появою почуття провини. Стан батьків відбивається безпосередньо на психологічному кліматі сім`ї, створюється несприятлива атмосфера, в якій росте і розвивається дитина.

І тут перед психологами відділень реабілітації (як правило) постає непросте завдання. Очевидна необхідність комплексного підходу до реабілітаційних заходів, проведення психологічної, психотерапевтичної роботи не тільки з дитиною, а й з батьками, тобто з усією родиною в цілому.

Основні завдання психологічної роботи:

- Формування переконання, що хвороба дитини вимагає не тільки лікування, але і щоденного вольового подолання. Формування розуміння проблем дитини.

- Інформування про індивідуальні особливості розвитку дитини з урахуванням характеру патології. Навчання методам виховання.

- Оптимізація батьківсько-дитячих відносин.

- Підняття життєвого тонусу батьків на мобілізацію їх сил на опір хвороби дитини шляхом згуртування подружніх відносин.

Коптяева Т.Ф.