Захисні механізми дітей з руховими порушеннями і їх батьків

В даний час в дитячої психології і психотерапії проблема психологічного захисту є однією з найактуальніших і обговорюваних. Цей термін зобов`язаний своїм походженням З.Фрейду, а його детальною розробкою займалася А. Фрейд. У численних дослідженнях психологів підкреслюється, що механізми психологічного захисту по-різному відображаються на психічному розвитку дитини, на його відносинах до здоров`я і хвороби, на особливостях його адаптації.

Психологічний захист - спосіб емоційно-особистісного реагування на ті суперечливі ситуації, які представляються індивідууму як об`єктивно і суб`єктивно нерозв`язних.

Для розуміння процесу психічного розвитку хворої дитини важливо визначити роль і значення кожного чинника, що впливає на процес розвитку дитини, розкрити динаміку, що лежить в основі своєрідності розвитку хворої дитини, виявити його потенційні можливості. Проблема виховання дітей з руховими порушеннями, забезпечення реабілітації та інтеграції їх в суспільство є надзвичайно актуальною. Найважливіша роль і значні можливості у вирішенні цих завдань належать родині, яка виховує дитину.

Основна мета даного дослідження? виявлення взаємозв`язку між сімейним вихованням, особистістю батьків і захисними механізмами особистості дитини.

У дослідженні взяли участь 88 дітей та 64 батьків, які склали три групи: 1. Здорові діти: 26 дітей та 23 батьків. 2. Діти з дитячим церебральним паралічем: 19 дітей та 18 батьків. 3. Діти зі спінальних дефектами: 43 дитини і 23 батьків.

Експериментально-психологічний метод реалізовувався за допомогою набору психодіагностичних методик. Батькам пропонувалося заповнити два опитувальника: тест-опитувальник Келлермана-Плутчика, а також тест-опитувальник батьківського ставлення А.Я.Варга, В.В.Столина. Дослідження проводилося за допомогою проективної методики САТ, спрямованої на дослідження захисних механізмів у дітей.

При дослідженні захисних механізмів дітей було встановлено, що в групах здорових дітей і дітей зі спінальним дефектом основним типом психологічного захисту є проекція, що виявляється в неусвідомленої тенденції перенесення власних мотивів і бажань на інших людей. Ці дані також підтверджуються і в дослідженнях інших авторів (Мамайчук І.І., 2000- Тулупьева Т.В., 2001). У той же час у дітей з ДЦП провідними типами психологічного захисту є придушення і заперечення. Слід зауважити, що у дітей всіх трьох груп переважають такі способи захисту, які сприяють дезадаптації особистості (Ташликов В.А., 1984).

У дослідженні захисних механізмів батьків здорових дітей і дітей зі спінальної патологією було виявлено, що провідними захисними механізмами в структурі їх особистості є проекція, заперечення і раціоналізація. Батьки прагнуть до пошуку обґрунтування своїх спонукань, а також ігнорують тривожну інформацію.

Аналіз батьківських відносин у батьків дітей з ДЦП показав, що батьки не сприймають свою дитину як самостійного, здатного, прагнуть до його інфантилізації. Батьки ж дітей зі спінальних дефектами більше прагнуть до симбіотичних відносин зі своїми дітьми, дитина здається їм беззахисним, тому вони постійно відчувають тривогу за нього. Було встановлено, що батьки здорових дітей в порівнянні з батьками двох інших груп схвалюють інтереси і захоплення своїх дітей, враховують їх індивідуальність, а також визнають їх самостійність.

Кореляційний аналіз захисних механізмів дітей і типів батьківського ставлення показав, що на формування дитячих захистів найбільший вплив має прагнення батьків до симбіотичних відносин зі своєю дитиною. У здорових дітей він зменшує прояви таких форм психологічного захисту, як символізація і ізоляція, і підсилює придушення і заперечення. У дітей з ДЦП він впливає тільки на частоту появ регресивних реакцій (збільшує) в поведінці дитини. Було також встановлено, що у дітей зі спінальних дефектами прагнення батьків до симбіозу призводить до того, що дитина рідше користується проекцією і фантазуванням як механізмів захисту, зменшується кількість тривожних реакцій і поведінку в цілому ставати більш контрольованим.

Вивчення особливостей особистості хворої дитини, його поведінкових реакцій в конфліктних ситуаціях дає необхідний матеріал для підвищення ефективності психокорекційної роботи з ним, ефективності його виховання і навчання.

Хітёва А.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!