Особливості захисних механізмів особистості у депривованих підлітків

Соціальне сирітство - одна з найтяжчих соціальних проблем сучасного російського суспільства. Статистичні дані показують: на 2007ой рік в Росії налічувалося понад 700 тисяч дітей, що залишилися без батьківського піклування. За кількістю дітей сиріт на кожні 10 тисяч населення Росія займає перше місце в світі.

Психологічні дослідження з проблеми соціального сирітства в вітчизняній і зарубіжній літературі спрямовані на дослідження соціально-психологічних аспектів їх адаптації, вивчення когнітивних, особистісних, емоційно-вольових характеристик. Досліджень спрямованих на аналіз особливостей захисних механізмів особистості далеко недостатньо, за винятком поодиноких робіт (Головко, 2004, Карина 2005).

Психологічний захист являє собою форму психологічної активності, яка реалізується у вигляді окремих прийомів переробки інформації з метою збереження психологічного здоров`я і цілісності особистості. Для вирішення зовнішнього або внутрішнього конфлікту, ослаблення тривоги людина, як правило, застосовує не одну захисну стратегію, а відразу декілька. У психології відомо більше 20 видів захисних механізмів, проте сьогодні найбільш затребуваною теоретичною базою для дослідження захисних механізмів є структурна теорія механізмів захисту Р. Плутчика, де автор виділяє вісім захисних механізмів: проекція, заперечення, придушення, компенсація, регресія, інтелектуалізація, заміщення і реактивні освіти. Ми використовували дану модель для порівняльного дослідження захисних механізмів особистості 55 підлітків 14-15 років, з них 30 підлітків - учнів масових шкіл Санкт-Петербурга і 25 підлітків того ж віку, вихованців спеціалізованого притулку.

Основною метою дослідження було вивчення особливостей захисних механізмів, особливостей емоційного реагування, особистісних характеристик у депривованих підлітків. Використовувалися екстенсивні методи (спостереження, клініко-психологічне інтерв`ю, спрямовані бесіди) і інтенсивні: методика Келлермана-Плутчика, тест Розенцвейга і методика Кетелла (підлітковий варіант). Результати дослідження показали наступне: у вихованців притулку є достовірно високі відмінності по використанню наступних захисних механізмів: заперечення, витіснення, регресії, реактивного освіти. Дані захисні механізми відносяться до примітивних (онтогенетически більш раннім) захисних механізмів і їх використання відображає істотні емоційно-вольові проблеми, які спостерігаються у дітей-сиріт. Виразність такого захисного механізму як витіснення обумовлено наявністю у них сильних травматичних переживань. Крім того, їм в більшій мірі властиво використання якогось одного захисного механізму, а не їх сукупності, на відміну від підлітків контрольної групи, що вказує на слабкість системи їх психологічного захисту в цілому. Структура особистості вихованців дитячих будинків відрізняється деякою дисгармонійністю, що виявляється в труднощах встановлення міжособистісних взаємин, домінуванні емоційних чинників, зниження рівня організації розумових операцій і динаміки розумових процесів, а також слабкою взаємозв`язку різних елементів. У ситуації фрустрації у вихованців дитячих будинків спостерігається тенденція давати відповіді, спрямовані на створення позитивного образу в очах оточуючих, що говорить про їх низьку самооцінку і невпевненості в собі. В цілому, вихованцям дитячих будинків властива низька фрустрационная толерантність виражається в перевазі неконструктивного емоційного способу реагування на фрустрацію. Отримані дані мають велике значення в розробці психокорекційних програм.

Тисячнюк Андрій Сергійович