Ситуаційні детермінанти психологічних захистів

Психологічний захист визначають як спеціальну регулятивну систему стабілізації особистості-систему механізмів, спрямованих на мінімізацію негативних переживань - на усунення або зведення до мінімуму почуття тривоги, пов`язаного з усвідомленням конфлікту, що ставить під загрозу цілісність особистості (Головін, 2001). Функції психологічного захисту бачаться в огорожі сфери свідомості від негативних, травмуючих стимулів. Метою будь-якого захисту є усунення протиріч, зниження емоційної напруженості і запобігання дезорганізації поведінки і психіки в цілому. Люди виганяють зі свідомості особистісно значиму або суперечливу інформацію, оскільки прагнуть уникнути конфліктів і емоційних потрясінь, а також тому, що намагаються підтримувати стійкий Я-образ. Слід зазначити, що структура захисних механізмів в даний час вивчена недостатньо. Про їх існування ми можемо судити лише по результату їх функціонування.

Психологічні захисту найчастіше розглядаються з точки зору загальних психологічних принципів. Їх діяльність пов`язують з характерологічними особливостями людини, його темпераментом і акцентуацією, тобто виявляють взаємозв`язок між афективними процесами і когнітивними стратегіями. На наш погляд, такий розгляд психологічних захистів є не зовсім повним, так як тут з розгляду виключається вплив на людину самої фрустрирующей ситуації. Тому виникає необхідність розгляду феномена психологічних захистів в світлі ситуаційного підходу.

Очевидно, що психологічні характеристики особистості впливають на підсвідомий "вибір" захисної стратегії. Однак видається справедливим і те, що сама фрустрирующая ситуація в не меншому ступені впливає на такий вибір. Ми вважаємо, що подібні фрустрационное ситуації незалежно від особистісних особливостей схильні викликати реакцію на них у вигляді одних і тих же психологічних захистів. Ряд досліджень показує цей взаємозв`язок.

У дослідженні Н.В.Зоткіна (2000) випробуваному пропонувалося ставити експериментатору будь-які питання, на які були заздалегідь підготовлені відповіді. Послідовність відповідей "так" - "ні" була однакова для всіх випробовуваних. Так як зміст питань не було пов`язано з відповідями експериментатора, по ходу бесіди виникали ситуації абсурдною суперечливості. Після бесіди випробувані повинні були відповісти на питання: "Навіщо їх запросили брати участь в цій процедурі?" Виявилося, що всі випробовувані згодом додали сенс цієї ситуації. Грунтуючись на теорії психологічних захистів, можна припустити, що, незалежно від їх особистісних якостей, всі вони використовували механізм раціоналізації.

В.М.Аллахвердов в своєму експерименті пред`являв студентам уривок з поеми М. Ю. Лермонтова "Мцирі", який свідомо містив в собі ряд логічних протиріч (Аллахвердов В.М., 2000). Випробовувані ж потім у своїй інтерпретації тексту ці протиріччя не помічали. Отже, тут доречно говорити про прояв таких захисних механізмів, як витіснення і заміщення.

Таким чином, стає актуальним спільне розгляд особистісних особливостей і особливостей ситуації при виборі неусвідомлюваної стратегії вибору того чи іншого захисного механізму.

Дмитрієва І.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!