Проективні методики в дослідженні захисних реакцій у дітей з гіперактивністю

Дитяча гіперактивність є однією з найбільш обговорюваних і досліджуваних проблем психопатології в останні двадцять років. Епідеміологічні дослідження серед дітей шкільного віку, проведені в різних країнах світу, виявили істотний розкид показників поширеності синдрому гіперактивності та дефіциту уваги: від 4 до 13% в США і від 15 до 28% в Росії (Брязгунов, 2002). Такий розкид обумовлений відсутністю специфічних методів діагностування та єдиних діагностичних критеріїв даного порушення. До труднощів діагностики гіперактивності можна віднести і той факт, що дана патологія практично завжди супроводжується іншими розладами (Schmidt і ін., 1998): опозиційними (50% випадків) - тривожними і депресивними (від 20% до 30% випадків) - розладами шкільних навичок (близько 25%).

Особливості поведінки гіперактивної дитини, в основі яких лежать нерозсудливість і дезорганізованность, в більшості випадків викликають негативну реакцію з боку найближчого оточення, вчителів, однолітків. У той же час неможливість самоконтролю своєї поведінки є постійним джерелом стресу і важких переживань для самої дитини.

Цілком очевидно, що у дітей з синдромом гіперактивності у відповідь на неприємні, фрустрирующие ситуації, які виникають в їх житті постійно, виробляються захисні механізми. Для дослідників представляє інтерес характер таких захисних механізмів, інтенсивність, а найголовніше - ефективність їх використання, в результаті чого дитина знаходить душевну рівновагу. Хочеться відзначити, що деякі фахівці (С.Flavigny, 2000 і ін.) В дискусійному порядку розглядають дитячу гіперактивність як захист особистості.

Для дослідження психологічного захисту у дітей досить ефективно можуть використовуватися проектні методики, такі як, тест Роршаха, ТАТ або САТ (в залежності від віку дитини).

До безперечних достоїнств цих тестів можна віднести: можливість застосування у вигляді ігрової техніки-їх великий психотерапевтичний потенціал- можливість лонгитюдного дослідження, що виявляє динаміку розвитку особистості-всебічне дослідження особистості дитини-можливість дослідника поєднувати схеми і додавати свої, виходячи з досвіду роботи з методікой- можливість здійснення якісного аналізу отриманих результатів.

За даними зарубіжної літератури, найбільш використовуваним тестом з дослідження особистості дитини з гіперактивністю є тест Роршаха (Lecendreux, 2003).

Однак при вивченні особливостей захисних механізмів за допомогою проективних методик у дітей з гіперактивністю спостерігається ряд труднощів, викликаних специфікою даного розладу. До таких проблем можуть належати: можлива патологія символізації у дітей з гіперактивністю, мовні розлади (плутане виклад своїх думок, порушення мовної комунікації), дефіцит безперервності уваги, порушення сприйняття, особливості психомоторного розвитку та ін.

Власний багаторічний досвід роботи з методикою САТ дозволив нам зробити висновок про необхідність модифікації процедури дослідження дітей з гіперактивністю, враховуючи їх особливості в розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери.

У той же час, коморбидность даного розладу вимагає правильного підбору контрольної групи дітей під час проведення дослідження. Деякі фахівці (Roman, 2004) вважають, що так як гіперактивним дітям властиві депресивність і тривожність, то найбільш вдалою групою для порівняння можуть виступати діти тривожно-депресивні, але без ознак гіперактивності.

На закінчення відзначимо, що для дослідження особистості дитини з гіперактивністю, необхідна розробка психодіагностичного комплексу, складовою частиною якого можуть виступати такі проектні методики як САТ (ТАТ) і тест Роршаха.

Чиркова Ю.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!