Тривога у гіперактивних дітей з синдромом дефіциту уваги

В даний час багато досліджень в області психопатології сконцентрували свою увагу на питанні коморбидности, що представляє собою супутній патологічний процес.

При наявності вираженості клінічних ознак синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) цей синдром асоціюється з порушеннями тих областей функціонування, які представляють особливу важливість для розвитку дитини.

На думку Hinshaw (1987), Jensen et al., (1997) коморбидность при СДУГ є скоріше правилом, ніж винятком.

Даний синдром досить сильно перетинається з так званими "інтеріалізірующімі" розладами, до яких відноситься тривога і депресія.

Теоретичною основою наших досліджень тривоги у дітей молодшого шкільного віку з СДУГ був функціональний підхід, орієнтований передусім на виділення основних функцій даного психічного освіти (Астапов, 1992 2001- 2003).

На наш погляд, в складному комплексі функцій тривоги провідною є функція пошуку. Вона являє собою форму активності особистості, спрямованої на пошук прихованої небезпеки в ситуації. Відомо, що виникнення тривоги пов`язано з отриманням індивідом сигналу про можливу небезпеку. Однак пристосувальне значення її не було б повним, якби відповідне психічне утворення не спонукало б до пошуку і конкретизації цієї небезпеки. Відволікання уваги на пошук загрози (реальної або, як часто буває, уявної) впливає на здійснювану в даний момент діяльність, так як саме ця активно-спонукає спрямованість тривоги (що характеризується з змістовної сторони фіксацією свідомості на "стресових елементах" середовища, а з динамічної - тривалістю і стійкістю) лежить в основі "невпорядкованими поведінки" або руйнівного впливу тривоги на діяльність (J.Taylor, 1956- K.Spence, 1961- Ch.Spielberger, 1971- H.Імедадзе, 1966- Е.Хорнблоу, 1983- Ю. Ханін, 1978, 1983 і ін.).

Результати проведених нами досліджень дають можливість припустити, що саме на етапі пошуку у високотревожних дітей молодшого шкільного віку з СДУГ настає дезорганізація діяльності, пов`язана з ламкою її мотиваційної структури. Провідною стає спрямованість уваги на пошук загрози, а не на реалізацію основної мети діяльності, не завжди приводить до адекватного відображення дійсності.

Регулярно надходить стимуляція, суб`єктивно сприймається індивідом як потенційне джерело загрози, формує у нього спрямованість на пошук і фіксацію тих елементів середовища, які її викликають. В основі цієї трансформації лежить особливий психологічний механізм - розвиток симптомокомплексу ригидной форми тривоги, що приводить до "зміни структури адекватного дії в бік фіксованого" злиття "або" зрощування "цілей діяльності і засобів її досягнення ..." (Залевський, Роговин, 1971, с . 59).

Якщо звичайна дитина може і сконцентруватися, і відволіктися, міняти не тільки напрямок уваги і його інтенсивність, то у дітей з гіперактивністю відсутня можливість привернути увагу внаслідок його "прихильності до подразника", всього нового і несподіваного, що, на їхню думку, несе в собі небезпека, обумовлену тривогою.

У дітей цієї категорії формується свій стиль поведінки, який був визначений особистою історією розвитку і є тепер складовою частиною невротичної діяльності, змушуючи їх думати, відчувати і діяти так, щоб ця діяльність стала їм необхідної.

Астапов В.М., Норенко В.В.