Дефіцит уваги у дітей дошкільного віку

Психолого-педагогічні умови подолання дефіциту уваги (ДВ) - це спеціально організовані способи діяльності, спілкування і поведінки дітей, що забезпечують провідну випереджальну роль в психічному розвитку людини. До психолого-педагогічним умовам подолання дефіциту уваги у дітей можуть бути віднесені:

1. Облік циклічності розумової діяльності дітей дошкільного віку з ДВ. Такий облік дозволяє вибирати оптимальний індивідуальний режим для організації діяльності, враховувати складність запропонованих завдань, що, в свою чергу, відповідає ефективному їх виконання і позитивній оцінці дітьми своєї діяльності.

2. Організована рухова активність дітей. Це обумовлено наявністю при дефіциті уваги "мерехтливого" свідомості. Діти можуть "впадати" і "випадати" з нього при відсутності рухової стимуляції. Що проявляється у високій потреби здійснювати неадекватні рухові дії, щоб залишатися "в свідомості". Для того щоб зберегти концентрацію уваги у дітей, необхідно застосовувати адаптивну стратегію, тобто активізувати центри рівноваги за допомогою спрямованої, організованої рухової активності.

3. Оптимізація соціальної взаємодії дитини. Це викликано поганою здатністю дітей з ДВ вступати в контакт як з однолітками, так і з дорослими. Комунікабельність розвинена недостатньо і діти краще відчувають себе в маленькому (1-2 людини) колективі, ніж у великому. Відзначається погана орієнтування при колективному вирішенні проблем, що перш за все пов`язано з їх поведінкою і взаємовідносинами з іншими дітьми, що може викликати прояви агресії, зухвалості, поведінка стає невідповідним ситуації і викликає, особливо в стані афекту. При виході з конфліктних ситуацій виникає панічний стан і переривання контакту або використовуються неадекватні способи: нав`язлива ласка з певними людьми, об`єктом якої стає джерело занепокоєння.

4. Формування навичок адекватного соціального поведінки. Суспільну поведінку дитини дошкільного віку з ДВ знаходиться на нижчих щаблях, ніж це можна очікувати від рівня його інтелектуального розвитку. Поведінка часто не відповідає ситуації, так як дитина не здатна передбачити наслідків своєї поведінки. Він не визнає авторитетів, поводиться по відношенню до них негативно, навіть агресивно, що може виражатися в антигромадську поведінку. У зв`язку з цим Лангмеер Т. виділяє три процесу, що забезпечують включення дитини в суспільне життя: розвиток соціальної реактивності, тобто формування диференційованого емоційного ставлення до людям- розвиток соціального контролю, тобто пристосування поведінки до норм даного суспільства-освоєння соціальної ролі, тобто поведінки, очікуваного від дитини в зв`язку з його віком та статтю.

5. Облік особистісних особливостей. Діти з дефіцитом уваги дуже довірливі, навіть наївні, в своїй поведінці часто наслідують одноліткам або старшим товаришам. Озлобленість і дратівливість у них можуть швидко змінюватися підвищеною увагою до оточуючих. Ці діти з працею миряться зі змінами, тримаються за звичні стереотипи, проте в суспільстві можуть бути дуже милими і ніжними, охоче співпрацюють і відчувають бажання до позитивної оцінки їхньої поведінки.

Таким чином, незважаючи на складнощі, що виникають в результаті дефіциту уваги, гіперактивні діти не обов`язково мають затримку психічного розвитку, можуть володіти певними здібностями в різних областях і проявляти живий інтерес до навколишнього. Результати численних досліджень показують хороший інтелект таких дітей, але перераховані особливості їх статусу не сприяють його розвитку.

Свідіна А.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!