Соціальні аспекти міжособистісних відносин у дітей-інвалідів

У сучасному суспільстві гостро стоїть проблема ставлення суспільства до інвалідності дітей. Багатьох дітей-інвалідів супроводжують нерозуміння, неприйняття, жалість з боку оточуючих. Дитина-інвалід, як і будь-яка здорова дитина, більшу частину часу проводить саме в безперервному спілкуванні з оточуючими. У зв`язку з цим важливу роль відіграють відносини, що виникають між дитиною-інвалідом, суспільством, сім`єю і службами, які надають допомогу такій дитині.

Суспільство часто уникає спілкування з дітьми-інвалідами. Їх часто не беруть до загальноосвітніх шкіл та дитячих садків. Над ними сміються, з ними не хочуть дружити. І це лише деякі труднощі, з якими стикається дитина-інвалід в суспільстві.

Сім`ї, в яких народжується дитина-інвалід, часто до цього не готові. Ставлення членів сім`ї виявляється різним. Одні до дитини ставляться таким чином, щоб він ріс повноцінним членом суспільства. Його люблять, приймають і розуміють. Інші надмірно опікують своїх дітей, відчуваючи до нього жалість, бажання у всьому йому допомагати, а часто і прагнення виконувати за дитину її обов`язки.

Зараз організовуються центри соціального обслуговування, покликані допомагати таким дітям та їхнім родинам. Серед фахівців одного з таких центрів, що працюють з дітьми-інвалідами, було проведено дослідження, яке відображає їх погляд на особливості їх міжособистісних відносин. У дослідженні взяло участь 8 спеціалістів відділень соціальної реабілітації дітей-інвалідів Комплексного центру соціального обслуговування населення Красносільського району Санкт-Петербурга. Фахівцям була запропонована анкета, що включає питання, пов`язані з відносинами між дітьми-інвалідами, членами їх сімей та суспільством в цілому.

На думку фахівців відносини, які складаються між дитиною-інвалідом, членами його сім`ї і суспільством в цілому потребують особливої уваги і корекції (100%). При цьому як суспільство, так і члени сім`ї дуже сильно впливають на ті відносини, які складаються у дитини-інваліда до навколишнього його соціуму. Це вплив проявляється в тому, що сім`я це частина суспільства, яка транслює через дитину, шляхом його виховання, свою оцінку на суспільство, уявлення значущості в ньому дитини-інваліда. Важливо у формуванні ставлення дитини-інваліда до суспільства то, як його люблять в сім`ї, як про нього піклуються і від того, який стиль поведінки обирають члени сім`ї. Якщо батьки починають виконувати за дитину її обов`язки, то він починає користуватися своїм захворюванням для досягнення своїх цілей з іншими людьми (63%). Те як сім`я навчить дитину-інваліда ставитися до світу в цілому, залежить його успішність в цьому світі.

Суспільство в цілому в свою чергу формує громадську думку, яка поширюється на всіх його членів. Ставлення до нього дитини-інваліда залежить від того, скільки йому приділяється уваги, якою мірою його соціально захищають і підтримують, в якій мірі його приймають. Від того, як поводяться оточуючі, особливо значущі для дитини-інваліда, формується його ставлення як до суспільства в цілому, так і до членів його сім`ї.

Співробітники центру в меншій мірі формують відносини дитини-інваліда з оточуючими, але все одно значимо (88%). Приймаючи дітей-інвалідів, надаючи їм увагу, турботу, розуміння і успішно взаємодіючи з ними, співробітники центру дають можливість батькам побачити, яких успіхів може досягти їх дитина, допомагають визначити і скорегувати проблеми взаємовідносин дитини з соціумом. У відносинах між дитиною-інвалідом та суспільством в цілому співробітники центру виступають, як частина цього суспільства, яка здатна їх прийняти, зрозуміти, підтримати і надати допомогу. Центр є моделлю суспільства, яке в свою чергу формує міжособистісні відносини дітей-інвалідів. Про наявність труднощів у відносинах, що виникають у дітей-інвалідів в центрі соціального обслуговування, вказує 50% опитаних, і ці труднощі, на їхню думку, збігаються з тими, які виникають у відносинах з суспільством.

Лише 25% опитаних не вважають, що існує взаємовплив членів сім`ї дитини-інваліда та суспільства в цілому на те, як вони будуть ставитися до цієї дитини.

В цілому можна зробити висновок про те, що фахівці центру вважають, що і члени сім`ї дитини-інваліда, і суспільство в цілому і співробітники центру роблять сильний вплив на формування міжособистісних відносин дитини-інваліда.

При цьому є відсоток тих, хто, навіть працюючи у відповідній сфері, не може відповісти на питання про те, які ж існують труднощі у дітей-інвалідів в міжособистісних стосунках. Це залишає відкритим питання: як до цього ставляться оточуючі.

Зайцева Анастасія Миколаївна