Вплив реабілітації на психологічні особливості інвалідів

В даний час в Російській Федерації офіційно визнані інвалідами понад 14 млн осіб. Дана категорія населення є групою ризику з точки зору соціально-психологічної дезадаптації, яка проявляється в різноманітних психологічних відхилень і порушень взаємодії з соціальним оточенням, в зв`язку з вираженими обмеженнями життєдіяльності та соціальною ізоляцією. Виходячи з цього, актуальною є психологічна реабілітація інвалідів. Для проведення реабілітаційних програм розроблено велику кількість методик, проте експериментальна перевірка ефективності даних методик в даний час здійснюється рідко.

Мета дослідження - перевірка психологічної ефективності програми комплексної реабілітації інвалідів з спинномозковою травмою. У дослідженні брали участь 51 осіб (28 чоловіків та 23 жінки) у віці від 18 до 54 років. Всі пацієнти є інвалідами і пересуваються на інвалідному візку або ходунках. Порушень з боку когнітивної сфери і мови не виявлено.

Спираючись на програми, розроблені в центрі комплексної реабілітації інвалідів, ми спільно з психологом установи дані програми доповнили і включили в них психологічні методики по зниженню рівня тривожності і депресивності.

Для перевірки психологічної ефективності програми комплексної реабілітації інвалідів використовувалися такі діагностичні методики:

• диференціальної діагностики депресивних станів Зунг (адаптований Т. І. Балашової);

• для психологічної діагностики типів ставлення до хвороби Л. І. Вассерман, А. Е. Личко;

• дослідження тривожності Ч. Д. Спілбергера (адаптація Ю.Л. Ханіна).

У процесі дослідження ми отримали наступні результати. Підвищена тривожність у інвалідів із спинномозковою травмою в основному пов`язана з їх занепокоєнням за перебіг хвороби, перебільшенням дійсних і вишукуванням неіснуючих хвороб і страждань, а також з реакцією оточуючих людей на людину в колясці. Все це в сукупності призводить інвалідів до психологічного дискомфорту, що характеризується негативним емоційним фоном, зниженням рівня мотивації, а також зміни когнітивних уявлень і загальної пасивності поведінки.

Виявлено відмінності в динаміці психологічних показників у чоловіків і жінок. Спочатку у жінок показники тривожності і депресивності були вище, ніж у чоловіків, а також вони більш емоційно ставляться до своєї хвороби і надмірно стурбовані можливим несприятливим враженням, яке можуть справити на оточуючих відомості про їх хвороби. Однак після проходження курсу реабілітації депресивність у жінок значно знижується, що говорить про високий вплив ефекту реабілітації на жінок.

В цілому після проходження курсу реабілітації виявлено зниження рівня як ситуативної та особистісної тривожності, так і депресивності. Передбачається, що зниження за даними показниками пов`язано з різним впливом реабілітаційних заходів щодо зміцнення фізичного і психологічного здоров`я, які проводилися в центрі. Крім того, можливий вплив навколишнього середовища, в якій інваліди спілкуються з іншими інвалідами та персоналом.

В процесі реабілітації відбувається руйнування симптомокомплексу тривожність - депресивність, проте зв`язок між особистісної та ситуативної тривожністю зберігається. Це вказує на те, що у інвалідів зберігається певний рівень так званої корисної тривожності.

Також в ході дослідження виявлено, що зі збільшенням часу перебування в інвалідному візку схильність до перебільшення хворобливих явищ і приписування собі важких неіснуючих недуг знижується. Можливо, це пов`язано з адаптацією до стану інвалідності і прийняттям її не як хвороби, а як "нормального стану".

Отримані дані свідчать про психологічну ефективності програми комплексної реабілітації інвалідів, а також вказують на необхідність врахування особливостей людей з обмеженими можливостями при її розробці.

Третьякова Юлія Василівна

Увага, тільки СЬОГОДНІ!