Адаптивна фізична культура в оптимізації психоемоційного стану та поведінки інвалідів

Дослідженнями ряду авторів доведено, що важке захворювання або травма, що призводять до незворотних порушень у діяльності організму, одночасно надають несприятливу дію на психоемоційний стан і поведінку інвалідів. Так, результати власних досліджень (2001? 2005) за оцінкою психосоціального аспекту адаптації інвалідів після ампутації нижніх кінцівок за допомогою Hand-тесту свідчили про достовірне зниження (Р0,05) показників емпатії, соціальної кооперації і потреби в самовияву, спостерігалося прагнення ізолюватися від оточуючих, фіксація на власних недоліках, збільшення схильності до прояву агресії у відкритому поведінці, залежно, а також самовідчуття фізичної неадекватності.

Спостереження за адаптаційними реакціями баскетболістів на візках, спортивний стаж яких складав від 4 до 6 років, також показали достовірне зниження (Р0,05) показників емпатії, самопочуття, активності і настрою, а також значне підвищення схильності до прояву агресії у відкритому поведінці, особистісної тривожності і нейротизму.

Подібні результати дослідження психоемоційного стану та поведінки інвалідів можна пояснити складністю процесів заміщення та перебудови деяких констант індивіда в умовах кризи особистості.

У зв`язку з цим в комплексній реабілітації одночасно із застосуванням засобів нормалізації клінічного статусу і фізичного стану широко використовуються різноманітні психокорекційні заходи. Відомо, що адаптивна фізична культура багато в чому сприяє біологічної, а також психологічної та соціальної адаптації та, безсумнівно, виступає в якості найбільш адекватного і доцільного засобу психосоціальної реабілітації.

Нами було зроблено дослідження з оцінки ефективності застосування засобів адаптивної фізичної культури з метою можливої оптимізації психоемоційного стану та поведінки інвалідів після ампутації нижніх кінцівок в процесі протезування і спортсменів-інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, що становлять команду з баскетболу на візках "Невський альянс" ( Санкт-Петербург).

Інваліди, які надійшли для первинного протезування, протягом 3? 4 тижнів, крім реабілітаційних заходів, в клініці займалися за комплексною програмою, до складу якої були включені заняття з обтяженнями, плавання, а також волейбол і бадмінтон сидячи. Реалізація розробленої нами програми сприяла достовірному зменшенню напруги - на 37,5% (Р0,05) і емоційної амбівалентності - на 66,7% (Р0,05), схильності до прояву агресії у відкритому поведінці на 59,8%, а також збільшення показників емпатії на 100,0% (Р0,05) і комунікабельності - на 126,5% (Р0,05). Також спостерігалося зниження особистісної тривожності на 25,2%, збільшення суб`єктивних відчуттів за показниками самопочуття і настрою на 28,5%, а активності - на 15,4%.

Аналіз і оцінка даних, отриманих в результаті вивчення психоемоційного стану та поведінки спортсменів-інвалідів протягом 10 місяців занять в рамках спортивно-тренувального процесу, свідчили про достовірне (Р? 0,05) збільшення показників емпатії, самопочуття, активності і настрою, а також зниженні нейротизма за опитувальником Айзенка.

Таким чином, проведені дослідження свідчили про те, що адаптивна фізична культура є засобом багатостороннього впливу на психоемоційний стан і поведінку інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату і сприяє не тільки фізичної, але психосоціальної реабілітації даного контингенту.

Малишев А.І.