Фактори психологічної реабілітації стомованих інвалідів

У всьому світі зростає кількість людей, які перенесли стомірующіе операції (основна причина - онкологічне захворювання), в результаті яких кишечник хірургічним шляхом виводиться на черевну стінку (формування протиприродного заднього проходу - стоми). Дана робота виконана у відповідь на запит фахівців-медиків, які беруть участь в реабілітації стомованих хворих м Пермі. Її мета - виявлення чинників, що впливають на психологічну адаптацію стомованих інвалідів. У дослідженні взяли участь 47 пацієнтів - 10% від загального числа, що знаходяться на диспансерному обліку в кабінеті реабілітації стомованих інвалідів м Пермі. Склад вибірки був пропорційний загальному реєстру стомованих хворих за трьома критеріями - віком (працездатний, пенсійний), підлозі, післяопераційного періоду (до 1 року, 1-3 роки, більше 3-х років).

Діагностували наступні показники: соматичні скарги (Гиссенскому опитувальник) - депресія (методика Зунг) - тривожність, фрустрація, агресивність і ригідність (методика Г. Айзенка "Самооцінка психічних станів") - самооцінки та їх середній показник (методика Дембо-Рубінштейн) - відчуття самотності (методика діагностики рівня суб`єктивного відчуття самотності) - неблагополуччя в сім`ї (методика "Сімейно-обумовлений стан"). Також фіксувалися вік, стать, рівень освіти і післяопераційний період. Для обробки даних застосовувався t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок, однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA, кореляційний аналіз за Пірсоном.

Групи стомованих інвалідів порівнювалися між собою по декількох підставах. При порівнянні пацієнтів працездатного та пенсійного віку (13 і 34 осіб відповідно) значущі відмінності були виявлені тільки за одним показником: стомовані інваліди працездатного віку вважають себе менш "красивими" (t = 2,11- рlt; 0,05). Крім того, у них (на рівні тенденції) менш виражений показник ригідності (t = 1,73- рlt; 0,09).
При порівнянні чоловіків і жінок (21 і 26 осіб відповідно) виявлено достовірні відмінності. У жінок більш виражені тривожність (t = 3,41- рlt; 0,002), фрустрація (t = 3,33- рlt; 0,002), депресія (t = 3,04- рlt; 0,004) і відчуття сімейного неблагополуччя (t = 2 , 48- рlt; 0,02). Вони вважають себе менш "щасливими" (t = 2,27- рlt; 0,03).
При порівнянні груп з "низьким" (не вище середнього) і "високим" рівнем освіти (19 і 28 осіб відповідно) виявлено ряд значних відмінностей. У людей з "високим" рівнем освіти менше соматичних скарг (t = 3,55- рlt 0,001), менш виражені тривожність (t = 2,70- рlt; 0,01), фрустрація (t = 2,46- рlt; 0,02) і самотність (t = 2,34- рlt; 0,03). У пацієнтів з "низьким" рівнем освіти на рівні тенденції більш виражені депресія (t = 1,84- рlt; 0,08), неблагополуччя в сім`ї (t = 1,72- рlt; 0,09) і самооцінка за шкалою розуму ( t = 1,81- рlt; 0,08).

Для вивчення психологічних особливостей стомованих інвалідів в різні післяопераційні періоди використовувався однофакторний дисперсійний аналіз. Термін після операції розглядався як незалежний показник з трьома градаціями значень - до 1 року, 1-3 роки, більше 3-х років (14, 15 і 18 осіб відповідно). Післяопераційний термін надав головні ефекти на показники ригідності, депресії, самооцінку за шкалою щастя, середнє значення самооцінки, самотності і неблагополуччя в сім`ї.

У пацієнтів з післяопераційним періодом не більше 1 року виявлено: найбільш високий середній показник самооцінки, найнижчі показники самотності і депресії, найвищий показник ригідності. У пацієнтів з післяопераційним періодом 1-3 роки найвищі показники депресії і самотності. Поряд з цим вони виявляють найвищий показник самооцінки за шкалою щастя і найнижчий показник неблагополуччя в сім`ї. У стомованих пацієнтів з післяопераційним періодом більше 3-х років найнижчі показники ригідності, самооцінки за шкалою щастя, середнього показника самооцінки та найвищий показник неблагополуччя в сім`ї.

Таким чином, можна припустити, що вік не є суттєвим фактором в адаптації стомованих хворих. Відносно статі і рівня освіти виявилася протилежна картина: жіноча стать і низький освітній рівень виступають як "дезадаптірующімі" фактори. Частково несподіваним виявилося те, що ранній післяопераційний період найбільш благополучний в психологічному плані. Можливо, це пов`язано з тим, що в цей час увагу пацієнта прикута в основному до проблем медичного плану і він оточений максимальною турботою і увагою оточуючих.

В результаті кореляційного аналізу найбільше число значущих взаємозв`язків виявили показники неблагополуччя в сім`ї, самотності і середній показник самооцінки, що говорить про їхню значимість в психологічному стані стомованих інвалідів.

Баженова М.І.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!