Особливості самооцінки підлітків

Найбільш емоційно вираженими проблемами у підлітків є такі, як усвідомлення і розуміння власної особистості, проблеми взаємовідносин з однолітками і дорослими, вибору професії. Загострена ситуація в рамках зазначених проблем найчастіше виникає, перш за все, через невірно формується самооцінки. Рівень і реалістичність самооцінки служать одним з показників успішності психологічної адаптації підлітків.

У нашому дослідженні ми досліджували особливості самооцінки у підлітків з різною мотивацією досягнення.

У дослідженні брали участь юнаки та дівчата віком від 18 до 19 років в кількості 45 осіб. Були проведені методики: "Діагностика особистості на мотивацію до успіху" і "Діагностика особистості на мотивацію до уникнення невдач", методика "Шкала суб`єктивного благополуччя", а також методика на визначення рівнів самооцінки.

Отримані результати свідчать, що для даних підлітків середній показники мотивації до уникнення невдач вище, ніж середній показник мотивації досягнення успіху (16,63 ± 5,4 і 14,94 ± 4,41). Для цих підлітків виражена мета в діяльності полягає не в тому, щоб домогтися успіху, а в тому, щоб уникнути невдачі. Мотив уникнення невдач характерний для ймовірно більшого числа (53%) досліджуваних, у 26% переважає мотив досягнення успіху і для 21% дані мотиви мають однакове значення.

Переважання якого мотиву до успіху, якого мотиву до уникнення невдач завжди вказує на емоційну сторону діяльності людини. За допомогою шкали суб`єктивного благополуччя нами було виміряно емоційний комфорт у підлітків з переважанням мотивації до успіху або мотивації уникнення невдач.

Для першої групи з переважанням мотивації до уникнення невдач (МкУlt; МКІ) сумарний показник суб`єктивного благополуччя є більш емоційно негативним (57,7 ± 0,4), ніж для досліджуваних в другій (МКУ = МКІ) і третьої (МкУgt; МКІ) групах (51,5 ± 1,1 і 50,6 ± 0,85, відповідно при р1,2lt; 0,05 р1,3lt; 0,05). Їх високий негативний емоційний компонент суб`єктивного благополуччя можна пояснити їх незадоволеністю, як собою, так і результатами своєї діяльності, яка найчастіше викликає у них негативні емоції. У випробовуваних другої і третьої груп переважають більш приємні емоційні переживання, які або об`єктивно переважають в їх житті, або вони суб`єктивно до них схильні.

Результати на визначення різних рівнів самооцінки у всіх досліджуваних незалежно від переважної мотивації досягнення вказують, що найбільшу кількість випробовуваних (25%) мають неадекватно низький рівень самооцінки, у 21% було зафіксовано рівень вище середнього. Неадекватно високий рівень самооцінки мають 16% досліджуваних, у однакової кількості респондентів (по 11%) було виявлено високий, середній і нижче середнього рівень самооцінки і для 5% досліджуваних притаманний низький рівень самооцінки.

Далі проаналізуємо, який рівень самооцінки відповідає досліджуваним з переважанням мотивації до уникнення невдач (I група), з переважанням мотивації до успіху (III група) або коли ці два мотиви врівноважені (II група). Отримані результати свідчать, що для більшості досліджуваних I групи характерний неадекватно низький рівень самооцінки. Вони занадто критичні до себе, це порушує процес самоврядування, спотворюється самоконтроль.

Для підлітків III групи характерні високий і неадекватно високий рівні самооцінки. На основі неадекватно завищеної самооцінки у них виникає неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості і можливостей, своєї цінності для оточуючих, для загальної справи. Вони ігнорують невдачі заради збереження звичної високої оцінки самого себе, своїх вчинків і справ. Для II групи характерними є середній і вище середнього рівні самооцінки. Така самооцінка є найоптимальнішою. Вона адекватна як рівню домагань, так і реальним можливостям підлітків. Сприяє правильному вибору їх життєвих тактик і форм поведінки.

Павлик Е.М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!