Алкоголізм як прояв дезадаптації

Серед численних факторів загальної та професійної дезадаптації алкоголізм займає особливе місце, будучи як проявом дезадаптації, так і причиною її подальшого поглиблення. Робота в наркологічному диспансері, спостереження за хворими привели до думки про існування взаємозв`язку між властивостями особистості, особливостями професійної діяльності і швидкістю формування залежності від спиртного, а також успішністю лікування. Для вивчення цього взаємозв`язку були обрані три професійні групи: лікарі, вчителі та бізнесмени. Їх об`єднують високий рівень впливу стресових факторів, підвищені вимоги до професійної підготовки. Соціальний статус представників даних професій значною мірою залежить від стійкості до факторів дезадаптації, тому алкоголізм вже на ранніх стадіях може призвести до значного соціального зниження.

Оцінка загальної і соціально-психологічної адаптації проводилася за допомогою опитувальників, методу інтерв`ю і тесту незакінчених пропозицій. Виявлено такі особливості. У лікарів переважають такі прояви дезадаптації, як порушення сну, відчуття втоми, емоційні зрушення, незадоволеність своїми відносинами сруководітелямі. Але в цілому зберігаються задоволеність собою як фахівцем і залишається трохи зниженою мотивація до діяльності. Аналогічні показники виявлені у бізнесменів. У вчителів виявлені емоційні зрушення, порушення сну, зниження мотивації до діяльності і виражена незадоволеність собою і умовами праці.

Самооцінка вивчалася методом інтерв`ю і за допомогою шкали Спілбергера-Ханіна. Було виявлено виразне зниження самооцінки у вчителів. У них же відзначався високий рівень тривожності на момент звернення в диспансер і висока тривожність як особистісний фактор. На тлі тривалої ремісії у даної групи хворих самооцінка підвищується, а рівень тривожності знижується, але дуже повільно і нестабільно. У лікарів і бізнесменів самооцінка на момент звернення часто завищена, а на тлі тривалої ремісії виявлена тенденція до формування більш адекватної самооцінки. Тривожність в момент звернення досить висока, особливо у бізнесменів, але на тлі тривалої ремісії її рівень чітко знижується. Тривожність як особистісний фактор у лікарів і бізнесменів також нижче, ніж у вчителів.

Провідне значення в плані успішності лікування і соціальної адаптації у людей даних професій має мотивація. Методом ретроспективного інтерв`ю отримані наступні результати: у бізнесменів і вчителів переважає мотивація на досягнення успіху, у лікарів - на уникнення невдачі. Можливо, це є однією з причин більш коротких ремісій у лікарів.

За 16-факторному опитувальником Кеттела у всіх пацієнтів, незалежно від професії, показник "сили Я" (фактор С) виступає зі знаком "мінус". На тлі тривалої ремісії спостерігається зростання "сили Я" і емоційної зрілості. Це зростання більш виражено у лікарів і бізнесменів, менш виражено у вчителів. Фактор О (почуття провини) при тривалій ремісії має тенденцію до підвищення, але у вчителів це підвищення менш виражено, ніж у лікарів і успішних бізнесменів. Для вчителів і лікарів характерний консерватизм, у всіх груп при першому зверненні наголошується знижена самодостатність. Ремісія призводить до підвищення самодостатності у лікарів і бізнесменів, у вчителів цієї динаміки немає. Фактор G (суперего) і фактор Н (сміливість, підприємливість) в процесселеченія виявляють незначну динаміку, але є важливими властивостями особистості для прогнозування лікування захворювання і успішності соціальної і професійної адаптації.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!