Вплив педагогічного стажу на комунікативну толерантність вчителів

Професійне середовище, пов`язана з вихованням і навчанням, вимагає для оптимізації діяльності досить високого рівня загальної комунікативної толерантності, яка включає в себе три форми: ситуативну, типологічну і професійну. Рівень ситуативної толерантності фіксується у відносинах особистості до конкретного іншій людині (до колеги) - рівень типологічної толерантності виявляється в стосунках людини до збірним типам особистостей або групам людей-рівень професійної толерантності проявляється у відносинах до збірним типам людей, з якими доводиться мати справу за родом діяльності. Так можна говорити про терпимості педагога, вихователя в стосунках з учнями.

Загальна комунікативна толерантність, яка вимірюється методикою В. В. Бойко, пов`язана з показниками когнітивного, афективного і поведінкового компонентів самооцінки.

Мета нашого дослідження - порівняти рівневі показники загальної комунікативної толерантності майбутніх педагогів і вчителів з різним педагогічним стажем. Об`єкт дослідження - учні педагогічного коледжу на завершальному етапі навчання (93 людини) - педагоги зі стажем 0-5 років (66 чол.), 5-10 років (32 чол.), Більше 10 років (44 чол.). Всі випробовувані - представники Архангельської області (Котлас, Коряжма). Для порівняння використані результати, отримані на вибірці студентів-психологів очної (45 чол.) Та заочною (71 чол.) Форм навчання на завершальному етапі підготовки.

Результати порівняння студентів-психологів і навчаються в педагогічному коледжі показали більш низький рівень комунікативної толерантності у вибірці майбутніх вчителів, про що свідчить підсумковий показник: 52,1 проти 36,3. Порівняння вибірок вчителів відображає чіткі тенденції зниження толерантності: чим старше опитані, тим частіше зустрічаються особи з більш низькою комунікативної толерантністю. Загальний показник в динаміці від 37,5 до 41,3. Слід зазначити, що у вибірці студентів-психологів заочної форми навчання (середній вік - 31,5 років) виявлено також низький рівень толерантності (43,60).

Таким чином, можна припустити, що вікові зміни є фактором, трансформирующим установки педагогів у відношенні більш вираженою категоричності в оцінках інших і прагненні до перевиховання оточуючих. Дослідження толерантності в вибірках студентів-психологів денної форми навчання відображають сприятливу динаміку у формуванні установок толерантної свідомості, однак цього не спостерігається серед студентів-психологів заочної форми, у яких зберігаються негативні тенденції. З віком толерантність, мабуть, більшою мірою стає залежною від індивідуальних особливостей особистості і її провідної діяльності.

Бизова В.М., Заостровцева М.Н.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!