Вікові особливості толерантної поведінки

Поняття "толерантність" (tolerantia) має латинське коріння і означає терпіння, покірність. Відповідно до одного з визначень, толерантність - це терпимість до іншого роду поглядів, вдач, звичок. Толерантність вважається необхідною умовою для успішної адаптації до нових несподіваних ситуацій і як якість особистості протиставляється стереотипності і авторитарності. У зв`язку з тим, що толерантність цікавить нас, перш за все, як особистісний і соціально-психологічний феномен, досліджувалася її залежність від соціальної компетентності, самоставлення і самооцінки. Нами було проведено дослідження на слухачах 3 курсу заочного відділення факультету психології СПбГУ. Вибірка з 52 чоловік у віці від 21 до 40 років була розділена на дві вікові групи (21-25 років і 31-40 років-21 і 15 осіб відповідно). У дослідженні використовувалися методики КОСК, СОТКУ, СТАЛЬ та СО-12, розроблені В.Н.Куніциной. Зокрема, вони спрямовані на вимір таких характеристик особистості як соціально-психологічна компетентність, самодостатність, емоційна стабільність, задоволеність спілкуванням і відносинами, внутрішні конфлікти, забобони і т.д. У цій статті ми зупинимося, головним чином, на вікові особливості толерантності.

Аналіз середніх величин по всій групі показав, що толерантність відноситься до числа добре сформованих властивостей, поряд з интернальностью, доброзичливістю, самоконтролем і підприємництвом. Ми проаналізували середні величини по обох групах і виявили, що в порівнянні зі старшою віковою групою (31-40 років) молодша група (21-25 років) більш компетентна в соціально-психологічному плані, має широкий репертуаром навичок, упевненістю, проявляє стабільність в міжособистісних відносинах і задоволена спілкуванням в близькому колі. Однак вони більш критичні в оцінці своїх здібностей до розуміння людей і ситуацій. У цій групі не спостерігається внутрішньоособистісних конфліктів і значно менш виражена самовпевненість.

Кореляційний аналіз показав, що толерантність в молодшій групі спирається на самоконтроль, емоційну стабільність, самодостатність, впевненість, соціально-психологічну компетентність. А в старшій віковій групі толерантність пов`язана з оперативної соціальної компетентністю, самоконтролем, відсутністю забобонів. Також була виявлена загальна закономірність: і в тій і в іншій групі толерантність протистоїть забобонам.

Згідно кореляційному аналізу єдиним фактором, пов`язаним з недостатньою толерантністю, є низька самодостатність (r = 0,585, plt; 0,05), яка в свою чергу пов`язана з низьким рівнем емоційної стабільності, впевненості та розумінням ситуації (plt; 0,05). Таким чином, низька самодостатність визначає недостатню толерантність.

У групі з високою толерантністю її рівень пов`язаний з задоволеністю спілкуванням і відносинами, а також з соціально-психологічної та комунікативної компетентністю. Таким чином, чим більше сценаріїв взаємовідносин з людьми є в репертуарі міжособистісного взаємодії людини (що свідчить про достатню соціально-психологічної компетентності), тим частіше слід очікувати терпимого, розуміє, шанобливого поведінки по відношенню до тих, хто сильно від нас відрізняється в своїх поглядах, вчинках, оцінках.

Підсумком дослідження стало складання психологічного портрета толерантної особистості. Виходячи з отриманих результатів, був зроблений висновок, що на відміну від інтолерантності особистості толерантна особистість емоційно стабільна, самодостатня, має високий рівень соціально-психологічної компетентності. Толерантна людина - це інтернал, що володіє високою сенситивністю, готовий до прояву альтруїзму і доброзичливості. Крім цього він менш схильний до забобонам, а також терпимо ставиться до аморальності.

Новикова Е.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!