Професійний аспект толерантності до невизначеності

Серед методологічних проблем, пов`язаних з вивченням феномена толерантності до невизначеності, можна виділити несумірність основних методик дослідження та нерозробленість методологічного апарату в цілому. Крім того, багатьма дослідниками виділяються різні аспекти даного феномена, які також вимагають аналізу і систематизації результатів досліджень. Серед інших викликає інтерес вивчення професійного аспекту толерантності до невизначеності. Як зазначає Є. П. Крінчік, автоматизація і механізація виробництва, а також різке збільшення швидкості і обсягу виробничих, інформаційних і соціальних взаємодій висунули в ряд значущих умов сучасного промислового автоматизованого виробництва новий фактор - невизначеність оперативної ситуації. Автор вказує на те, що спостереження за операторами в умовах невизначеності в звичайному режимі виявляє помітні зрушення в їх функціональному стані, які в несприятливих обставинах можуть фіксуватися і переростати в патологічні стани [1]. Значення толерантності до невизначеності на сьогоднішній день відзначається в рамках різних професій. Зокрема, авторами згадується необхідність толерантності до невизначеності в рамках психологічного консультування.

Так, наприклад, Р. Кочюнас пише про те, що консультанту необхідно вміння чекати в умовах невизначеності, в тому числі пов`язаної з особливостями прогресу клієнта [2]. Деякі вчені наводять дані про негативні зв`язках перфекціонізму з толерантністю до невизначеності і задоволеністю проведенням психотерапії, виявлених на вибірці психологів. Результати їх дослідження показують, що високий, соціально приписаний перфекціонізм і низький рівень толерантності до невизначеності пов`язані зі зниженою задоволеністю проведенням психотерапії. [3] В родоначальної для російських досліджень толерантності до невизначеності роботі Е. Г. Луковицького зазначено, що структура взаємозв`язків даного феномена з іншими характеристиками особистості неоднакова в підгрупах, що розрізняються по провідній діяльності, віком і статтю. Крім того, згідно з даними дослідника відмінності по досліджуваній ознаці спостерігаються в залежності від професійних груп: найвищий середній показник толерантності до невизначеності належить респондентам художньої спрямованості, а найнижчий - групі робочих [4]. Corneliu і Munteanu в ході експерименту порівняли толерантність до невизначеності між різними вибірками менеджерів.

Загальна вибірка в 104 людини була розділена на групи за віком, статтю, сфері діяльності, ієрархічним рівнем і статусом в бізнесі. Результати дослідження показали відмінності в рівні толерантності до невизначеності в групах, виділених за віком і сфері діяльності, в інших групах значущих відмінностей виділено не було. [5] А. І. Пріхідько досліджувала адаптацію російських вчених до соціальних змін. Зокрема, її дослідження показало, що вчені в Росії мають високу толерантністю до невизначеності, причому найбільш явно виражений її поведінковий компонент [6]. Таким чином, можна зробити висновок про те, що феномен толерантності до невизначеності має багатоаспектний характер. Значимість даного феномена для багатьох професійних сфер не викликає сумніву, як і необхідність подальшого його вивчення і розгляду його специфіки в рамках конкретних професій.

література

1. Крінчік Е. П. Психологічні проблеми трудової діяльності в умовах невизначеності // Укр. Моск. ун-ту. Сер.14. Психологія. 1979, № 3.

2. Кочюнас Р. Основи психологічного консультування, М., 1999. Wittenberg Kevin J.- Norcross John C. Journal of clinical psychology. 2001. Vol. 57. № 12. Pp. 1543-1550.

3. Луковицького Е. Г. Соціально-психологічне значення толерантності до невизначеності. Автореф. дис. канд. психол. наук. СПб., 1998..

4. Munteanu Corneliu I. A Comparative Study on Managers `Tolerance for Ambiguity. Available at SSRN: https://ssrn.com/abstract=1132935

5. Пріхідько А. І.Соціально-психологічний аналіз адаптації вчених до соціальних змін: Автореф. дис. канд. наук. М., 2006.

Матушанская А. Г.