До питання особистісно-мотиваційного потенціалу педагогів

Однією з пріоритетних завдань освітньої ініціативи "Наша нова школа" є створення нової системи підготовки та перепідготовки вчителів. Для розуміння того, в чому має полягати принципова новизна в підвищенні кваліфікації вчителів, проведено експериментальне вивчення особистісно мотиваційного потенціалу вчителів, в якому взяли участь 390 вчителів Ленінградської області.

Мета дослідження - виявити основні професійні труднощі педагогів через особливості індивідуально-особистісної, мотиваційної сфери, показники професійної адаптації, рівень професійного стресу.

Аналіз показників професійної адаптації педагогів показав, що 29% опитаних педагогів мають низький рівень адаптації, т. Е. Виражену дезадаптацію, що говорить про психологічні труднощі в роботі - перш за все, про високу стрессірованіе і професійному вигорання, низькою включеності в роботу, посилення ідентичності як некомпетентного працівника.

В цілому обстежена група педагогів характеризується наступними індивідуально-особистісними характеристиками: адекватною самооцінкою, (хоча у 13% опитаних виявлено завищена самооцінка, некритичне ставлення до себе, а для 16,7% характерна занижена самооцінка), тенденцією до імпульсивності в міжособистісних контактах, конформностью, низьким рівнем емпатії, залежністю від думки і вимоги групи. В емоційній сфері низький контроль емоцій і поведінки, низька внутрішня мотивація, у 31,7% - емоційна нестійкість, дратівливість, стомлюваність. Для 58,9% випробовуваних характерно занепокоєння, схильність настрою, схильність до депресії, невдоволення собою, з них у 20,7% - невротична тривожність- в інтелектуальній сфері - оперативність мислення, критичність і консерватизм в прийнятті нового, орієнтація на конкретну реальну діяльність.

Діагностика мотиваційної структури показала, що в структурі мотивів обстежених вчителів переважає Гуртожиткові мотивація (М = 52,8), в порівнянні з робочою спрямованістю (М = 50,9), обумовленої продуктивної мотивацією.

Структура мотивів тісно пов`язана з показником самоактуалізації особистості. Обстежена група педагогів характеризується в цілому невисокими показниками по самоактуалізації. Більшість педагогів орієнтовані на даний (М = 8,4), присутній жаль з приводу нереалізованих планах і нездійснені надії. У 54,5% респондентів переважає стереотипність поведінки, догматизм. 45,9% опитаних вчителів відчувають внутрішньоособистісний конфлікт, пов`язаний з поведінковими аспектами професійної ролі і спонтанним вираженням власного "Я".

У 27,6% обстежених педагогів - низький рівень самоповаги. Суттєвою проблемою для педагогів полягає в ухваленні й усвідомлення власної агресії. 51,2% приховують свою агресію і пригнічують її в собі або неефективно висловлюють, що веде, з одного боку, до псіхосоматоморфним розладів, з іншого - до почуття провини і відчуття професійної безпорадності. У 35,4% виявлено невисока прагнення до придбання нових знань, у 26,8%

- слабка творча спрямованість.

Невисокі показники самоактуалізації можуть бути обумовлені тривалим професійним стресом педагогів. Аналіз результатів професійного стресу показав, що більшість обстежених педагогів мають виражений рівень стресу (М = 52,6), при цьому 61,4% респондентів мають високий рівень професійного стресу і реагують на труднощі на роботі поведінкою типу А, пов`язаним з ризиком коронарних захворювань, 6,5%

- відзначають у себе поведінку "імунного" типу В, пов`язаного з тенденцією до канцерогенних захворювань.

Переживання стресу супроводжується суб`єктивними відчуттями нездужань на соматичному рівні. Обстежені педагоги найчастіше звертають увагу на ревматичний фактор - алгические і спастичний біль різного генезу (М = 10,57) і загальний рівень астенізація, втоми, виснаження (М = 8,22).

Встановленим вважається факт, що тривалі стреси призводять до синдрому професійного вигорання. Досліджувана вибірка педагогів характеризується середнім ступенем професійного вигорання, при цьому у 30,1% - високий рівень емоційного виснаження, у 23,6% - високий рівень деперсоналізації, у 46,3% -високий рівень редукції особистих досягнень. Все це говорить, що найбільш істотним в підвищенні кваліфікації педагогів є розвиток їх психологічної компетентності щодо свого особистісного і професійного вдосконалення.

Туренко Олена Анатоліївна

Увага, тільки СЬОГОДНІ!